rainy_lily: (fox)
сови, олені, єноти, панди, лисиці, ну і ясношо коти. останнім в неті "поклоняються" найбільше, воно і зрозуміло) але інші тваринки також мають своїх фанатів, як от я, правда у мене все це хвилеподібно, різні бувають настрої і періоди. от зараз дуже подобається лисяча тема, шо видно і з моєї головної ави) на пінтересті підзбиралося трохи красивих картинок, а оскільки у мене вихідна п'ятниця, я вже випила свою каву з молоком і з'їла смачний сніданок, захотілося щось красиве запостити) картинки клікабельні і ведуть до першоджерела, якщо мені таке вийшло знайти.
+21 )
rainy_lily: (lonely)
коли зранку вихідного дня ти, заледве роззявивши очі, тягнешся за читалкою і читаєш-читаєш-читаєш, хоча можна би іще поспати
коли вибираючи вид транпорту, зупиняєшся на трамваї, бо там не так трясе і можна читати
коли носиш книжку за собою по всій хаті
коли замість в'язання і вишивання вибираєш читання
коли у підсвідомості народжується таке приємне відчуття "скоро мене чекає щось хороше" - це значить зараз ти закінчиш справи і знову будеш читати її. книжку-якою-нині-живеш.
власне, про такі дві книжки, прочитані за останній тиждень, хочу розповісти.


"Тысяча дней в Тоскане" - фактично друга книжка своєрідної дилогії Марлени де Блазі про Італію. першої книжки про "Тысяча дней в Венеции" я не читала, бо першою у читалці трапилася Тоскана. і якщо до того, як почати читати, Італія мене не дуже то й вабила, то тепер я відчуваю, що починаю нервіно дихати, принаймні до італійської кухні, якої у книжці багато, дуже багато. там є і власне рецепти і описи процесу готування їжі, трапез, людських стосунків через призму їжі.

ще читаючи Пітера Мейла, через якого я і знайшла книжки де Блазі, мене здивував цей культ їжі і ритуальність цього процесу у Франції. по кілька хороших ресторанів у одному маленькому містечку - уявіть собі це у Бібрці чи у Білій Церкві, прості страви (той же салат капрезе - це вам не олів'є зі стопіцот інгредієнтів, хоч олів'є теж не наш, але з тим майанезіком і докторською ковбасою присмоктався до нашої кухні як кліщ) з простих складників. або складні - але це не дикі поєднання диких інгредієнтів, а знову ж таки буденні (для Італії) сир, квасоля, оливкова олія, різноманітні трави, м'ясо, прості супи без бульби і макаронів у одному рецепті і брускети - останні у італійській кухні мені найбільш імпонують тим, що це не просто хліб як у нас, це повноцінна страва. наприклад, брускета, вимочена в оливковій олії. ну і загалом, як мені видається, завдяки досить теплому клімату сердземноморська кухня, у тому числі італійська - це все таки кухня смаку. під час описів застіль дивуєшся, як у людей влазить стільки страв за один прийом їжі - але там це ритуал, а наші наваристий борщ чи тлусті вареники - це спосіб наїстися, перш за все, поповнити запаси енергії, особливо у холодний час, а естетику залишимо на потім. власне, це моя думка, яка склалася завдяки книжці, може воно так і не є насправді. а ще в книжці пили так багато вина протягом дня, що ця ідея непомітно прокралася у мою підсвідомість і до пасти з грибами тепер постійно напрошується компанія червого сухого)

крім кухні настрій мені створило місце дії - провінція Італії і знову ж благословенна ідея дауншифтінгу вигулькує на горизонті. не знаю, чи з таким же захопленням читатиму про Венецію (а читатиму неодмінно), але всі ці тонкощі життя у маленькому містечку, облаштування свого будинку, прогулянки, полювання за трюфелями, збір винограду, оливок і колорит італійського містечка остаточно реабілітували у мой уяві до того нецікаву країну Італію.

ну а з Діною Рубіною разом я побувала в Ізраїлі, Франції, Іспанії, Німеччині, Італії і Голландії. "Холодная весна в Провансе" - збірка новел, ексізів, замальовок - називайте як хочете. книжка дивовижна - хоча цей збитий епітет ніяк не опише моєї гамми відчуттів і вражень. тим більше, після такого мовного різнобарв'я мови Рубіної називати її книжку дивовижною - це майже гріх)
на диво, навіть не виникло відчуття, коли у шлунку починає глодати від злості до самого себе, що ти досі сидиш на місті і не подорожуєш, а навколо ж стільки прекрасного. навіть не знаю чому, може я вже втомилася постійно картати себе через нереалізоване, тому просто насолоджувалася місцями, описаними такою соковитою мовою, з такими неочікуваними, свіжими епітетами, порівняннями і враженнями. і головне - видно, Рубіна не натужливо вироджує всі ці хитросплетіння слів, вона справді так думає. наприклад, мені дуже сподобалося, як вона описує свою (а заодно і мою ж) вавку - коли іноземна мова не бажає затримуватися у голові надовго: "Что это сотворили с нами в нашем детстве, что родной наш язык обернулся драконом из сказки, охраняющим вход в пещеру разноязыких сокровищ".

вважаю, що Рубіну неодмінно треба читати людям письма - аби заслинитися від заздрощів надихатися і просто черпати прекрасне, не плагіатити, а розвивати у собі це бачення і вміти його красиво описати. воно є у Рубіної у великій кількості, бери і користуйся. тим, у кого є антисемітський пунктик - не читати, книга пронизана єврейським духом. я завжди дивувалася, настільки сильне у євреїв відчуття свого і своїх, усвідомлення приналежності.

отакі настроєві рецепти моєї весняної відпустки)
rainy_lily: (sea)
у Львові ми маємо чимало прогулянкових маршрутів, але в більшій чи меншій мірі я практично від всіх них втомилася і знаю, що нічого нового там не надибаю. тому мене завжди тягне кудись у нове місце. і скільки ще є безпосередньо навколо Львова (і навіть у самому Львові) цікавих локацій - або навіть просто села з красивим старим костьолом чи озером, лісом, який наче скрізь один і той самий, але завжди інший. маленька подорож - це теж подорож. наприклад, 3,5 години до джерела у Раковці й назад. я задумала набрати води, але більше хотіла просто кудись, де ще не була.
DSCN8544
Раковець очевидно має щось спільне з тваринами раками - дуже мене втішила така безпосередня ілюстрація при вході у село) хоча на форумах народ висуває іншу теорію, приправлену чорним гумором - про бідних овець з села, які хворіли раком %)

rakovec
по дорозі зустріли котиків, так що це справді весна, навіть без снігу у березні)) і взагалі, там такі гарні місцини - річка, виглядає так, що навіть без сміття, сосни, які оживили своєю зеленню такий типово осінній пейзаж із голих дерев і кобальтово-синього неба. я нагребла трохи сухоцвітів і вони вже красуються на вікні і чекають на монстрокота, який прийде їх пожирати))

DSCN8552
не знаю, наскільки чиста вода в джерелі, але народу було багацько - кожних дві хвилини, поки ми йшли від траси до села, проїжджала машина звідти і туди.
добиратися просто - будь-яка маршрутка стрийського напрямку довезе до повороту в село, а звідти ще півгодини пішки. головне - потім зловити маршрутку назад, бо вони на трасі не дуже-то хочуть зупинятися.
а взагалі, весна повним ходом, треба складати список маршрутів вихідного дня, бо ж несила у таку погоду вдома сидіти. Боржава у мільйонний раз не терпить жодної критики)
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
коли купуєш речі, багато речей, які теоретично мусять приносити задоволення тим, що вони у тебе є - це часом ок, але частіше не приносить аж такого ефекту, як очікуєш. інакше, коли купуєш враження і настрій - так, їх теж можна купити. це як із того вислову про собаку, коли це єдиний спосіб купити за гроші друга. у нашому ж випадку мова теж про живе - про квіти. особливо це приємно тоді, коли квіти у горщику, ще зовсім маленькі і щодня зранку ти біжиш до вікна не для того, аби помилуватися мінливим міжсезонням, а тим, як за ніч виросла твоя зеленина. а ще квіти - дуже вдячні "натурниці", коли хочеться помалювати щось красиве. ну і просто яскрава пляма в інтер'єрі, яка піднімає настрій, хочеш того чи ні)

DSCN8442

під катом трохи того, що зараз у мене на вікні і що піднімає мені настрій і тішить око )
rainy_lily: (fox)
цей пост я писала на вихідних, які передували нашому чорному тижневі. він лежав у відкладених і 18 лютого запостився. але тоді не хотілося заповнювати інфосферу цією інформацією, взагалі хотілося трохи помовчати, тому закрила. нині вирішила його додати повторно, всім нам треба напевно хоч трохи розслабитися і вода для цього хороший помічник.
9ee40eb4de6a5bbfa4974cf2529572a5
колись в одній пізнавальній передачі розповідали про те, що аби змити із себе наслідки поганого дня, варто прийняти душ - і весь негатив стікатиме з водою у каналізацію:) хоча я вважаю, що змити поганий настрій цілком під силу і ванні - принаймні мені заряду позитиву вистачило на весь вечір. особливо якщо поєднати ванну з приємним і корисним)

relax, take it easy ^_^ )
rainy_lily: (lonely)
останнім часом я не те щоб шкодую, але розумію, що у школі всесвітню історію вчила якось дуже косяково. вона завжди була для мене цікавішою, ніж історія України (ну шо поробиш, шо у нас така не вельми приємна історія), але разом з тим усе, що було вивчено, змішалося у величезну кашу. плюс історія останнього століття, яка в принципі є для нас може найбільш потрібною, вивчалася найшвидшими темпами. читаю тексти про Майдан, коментарі людей, там згадка про Нюрнберзький процес, там про Мюнхенську угоду, там про громадянську війну у Боснії чи ще якісь моменти, про які ніби чула, але що конкретно і де відбувалося, що стало причиною-наслідком - не знала-не знала і забула. плюс на початку лютого мала інтерв'ю з афганцем, яке напевно було одним із найважчих взагалі моїх інтерв'ю і зрозуміла, що й про цей момент у світовій історії я якось не надто багато знаю.

тому природньо, що народилося бажання взятися за історичний нон-фікшн, хоча я навіть не знала, з якого боку підійти. залізла у chto-chitat і за тегом "историческая" накопала собі трохи книжок, які певною мірою й художні. найбільше зацікавила книга Тода Штрассера "Волна", з неї й почала.

у 1967 році у американській школі на уроці історії, темою якого був нацизм, учень запитав у вчителя історії Рона Джонсона, як могли звичайні жителі Німеччини часів Гітлера не помічати, що робиться довкола - а для мене було величезним відкриттям, що геноцид євреїв у Німеччині почався ще у 1933-му, за шість років до війни. я якось думала, що світ прохлопав ці речі через те, що тривала війна. але ні, напевно Європа й Америка тоді теж були "глибоко стурбовані".

словом, вчитель, аби пояснити, як таке можливо, вирішив провести експеримент. і клас перетворився у "Хвилю", своєрідну організацію, основними цінністями якої проголосили силу в дисципліні, єдності і дії. вийшло тоталітарне суспільство у мініатюрі. швидкість і головне - готовність навіть невеликого шкільного соціуму перетворитися у такий соціум зі своїми наглядачами і сірою масою, вражає. універсальний рецепт всіх тоталітарних замісів: людям подобається, коли не треба думати, а можна тільки діяти за накатаною схемою, головне, аби знайшовся той, який готовий їм це дати - диктатор і вождь. тим більше, все це вражає як реальний, а не вигаданий випадок. за результатами цього експерименту вчитель написав статтю у журнал, згодом зняли фільм, а потім Тод Штрассер все белетризував.

аби не спойлити, краще за мене про книгу скажутьцитати )

а німці у 2008-му зняли ще й новий фільм за мотивами книжки, "Експеримент-2: Хвиля". фільм мені теж сподобався, але вони з книжкою реально зовсім різні, починаючи від зав'язки. у книжці основною ідеєю було показати, як німці могли не бачити жахів нацизму. фільм же - як наболілий німецький мозоль, де дія перенесена у наш час, а основна ідея "чи можливе повторення нацизму зараз?". таке враження, що вони реально бояться його повторення. і кінець фільму вийшов значно жорсткішим і жорстокішим, але й більше на часі, судячи з новин, які надходять то з Америки, то вже навіть з Росії - коли подивитеся, зрозумієте, про які новини йдеться..

словом, дивіться і читайте, фільм і книжка того вартують.
rainy_lily: (fox)
весь вечір вчора і сьогоднішій ранок думаю про це цуценя:

1912469_585450561537516_866285509_n
ЛЬВІВ.

Крихітка ще сподівається на Вас. Дівчинка, цуценятко, народилось 7 грудня (напево розраховувала подаруватись комусь на Різдво)
Віддаю у добру і люблячу сім"ю.
Малятко добре,веселе,невибагливе у їжі, дуже грайливе бавиться та добре ходить на поводочку.
Гладкошерстна,буде середня, максимум до коліна.
Проходить вакцинацію, при бажанні господарів буде простерилізована безкоштовно.
Лише відповідальним людям! 0631471891
джерело


і як сильно я б хотіла її взяти, але через як мінімум трьох противників у мене вдома не можу цього зробити( страшенно вболіваю за те, шоб цуценятко знайшло дім, тому пишу тут, а раптом все складеться. 
rainy_lily: (fox)
на фастфудній карті Львова нині крім всяких макдональдсоподібних закладів типу Біг-бургерів і іже з ними є "Чудо-піч", є "Галдар", ще колись були Наминайки, Форнетті, але перші не розкрутилися, других певно хтось з'їв - у переносному значенні слова і ще був дійсно смачний "Смачний возик" - той взагалі швидко здох. і от на ринок швидкої їжі помаленьку вилазить грузинська їжа - якщо не рахувати тіток, які споконвіків продавали на базарах хачапурі))

спочатку я запримітила "Колхіду" на Городоцькій, вище цирку. виглядає вона як забігайлівка, з пластмасовими червоними стільчиками і столиками, але у вікні були виставлені лаваші, які я люблю, ну і я мусила зайти хоч подивитися. в результаті купила на пробу батон-лаваш з квасолею. і в той момент я собі подумала, шо це реально достойна заміна отим чудопечам та інший єресі, яка манить своїм фастфудним запахом. як мінімум тому, шо хімічного замінника квасолі нині немає, наскільки мені відомо, та й взагалі, квасоля це сила) крім того, у них там стоїть тандир (я сподіваюся, не показушний) і тісто не пахне характерним фастфудним запахом заморожених фабрикатів. зараз чоловік час від часу купує там хачапур з сулугуні, і він дійсно смачний. я стараюся стримуватися, бо той лаваш - підступна штука, але якшо раптом мені закортить фастфуду, то краще куплю такий.

а сьогодні замучені і вимерзлі після гуляння вулицею Франка і Стрийським парком ми заповзли у "Генацвале" на Франка. позиціонують вони себе як ресторан, але таки більше схоже на забігайлівку. лаваші так собі, з сиром ще нічо так, а телячий - буе, це був знак і останній раз, коли я їла телятину. а наприкінці нас чекав "приємний" сюрприз - ціни в кафе підросли, а меню ще не змінили. чому вони сказали про це тільки після того, як ми поїли - хз, напевно хотіли, щоб я остаточно переконалася, що "Колхіда" краща, там нам одного разу продали хачапур за 15 грн, коли на ціннику писало 18)) та ще й зелений чай у "Генацвале" пакетовий, бу.
rainy_lily: (Default)
0a27da3d55ff655e342db39fce11041a
я зрозуміла, що мій ідеальний стіл має бути саме таким - без усіх цих тумбочок, вбудованих у нього. вони перетворюють його у неповорткого бегемотика, а мені потрібна отака легенька антилопа)) у магазинах натомість самі бегемоти і бегемотоподібні.

+5 картинок )
rainy_lily: (lonely)
мені трапляється не так багато мурашкоганяльних і чіпляючих пісень - буквально кілька за місяць якщо буде, то це вже добре. ця  -саме така, хоча мені здається, її всі вже чули, бо я десь чула точно, але не можу пригадати де. пісня без відео, бо воно якесь сумне.
rainy_lily: (Default)
d3154a56a198612f8bbf0ee4d1352f5c
неочікувано для мене самої скандинавські сніжинки у моєму розумінні прекрасного поступилися принту tribal. одяг з скандинавськими візерунками тепер не те що не приваблює - просто здається, що його набагато важче вписати у те, що я зараз ношу і що мені взагалі подобається. він більше підходить для прогулянок на природу, для товстих рукавиць і веселих шапок, які мені, чесно кажучи, не дуже пасують. я от сумніваюся, чи запасують tribal-принти, але вони зараз мені просто шалено подобаються.

tribal - це т.зв племінний принт, по суті етніка, яка опирається на різноманітні геометричні інідіанські візерунки. а якщо добре придивитися, у цих племінних візерунках можна побачити подібність із нашими - гуцульськими, з тою ж геометрією. колись у мене вдома лежали два таких величезних гуцульських килими, які страшенно не подобалися. тепер зрозуміла чому - там було забагато чорного кольору, забагато дуже агресивних поєднань чорне-червоне, чорне-зелене, чорне-оранжеве. нинішні варіації на індіанську тему здаються мені якимись легшими і приємнішими на вигляд. особливо поєднання коричневих, блакитних і оранжевих відтінків.

хоча, наприклад, для дому, оформленого у стилі мінімалізм тканий гуцульський килим молочного кольору з червоним і сірим візерунком став би дуже класним акцентом. та й взагалі мені подобаються автентичні гуцульські інтер'єри, напевно звідси і ноги ростуть у симпатії до tribal-принтів. зібрала трохи гарних фоток одягу і інтер'єру, натиснувши на фото, перейдете до джерела - правда, не всі джерела я знайшла.
+27 картинок )
а вам як така етніка?
rainy_lily: (Default)
спочатку про хороше, умовно хороше, бо білий органайзер для канцтоварів вперто не хотів нормально фоткатися на білому фоні. ну але вже який є. зробила його ще раніше, от стоїть і красується на моєму вікно-столі. я вирішила, що раз місця для творчості у вигляді стола немає, хай вікно стане столом. вчора чоловік приробив до улюбленого крісла колеса, що комфортно було сидіти за вікном, лишилося якось облагородити картинками чи фотками територію привіконної стіни.
але я про органайзер. десь зо півроку я носилася з думкою, що треба таки зробити його, і навіть була зробила, але він виявився неідеальним - тобто не зовсім таким, як мені хотілося, хоча теж гарним. і от, коли ідея банки з кишенькою прийшла, я навіть здивувалася - наскільки усе просто. точно вже хтось таке придумав до мене, але я не бачила, тому поки буду вважати себе генієм творцем цієї ідеї)

jar

на вікні поки отака тусовка.

і про життєве, вкотре. якийсь такий період емоційного надриву, коли не можеш не бачити і не звертати уваги на неідеальність світу. і сни й далі продовжують снитися, ніколи їх не пам'ятала, і зараз не пам'ятаю, але вони створюють враження, наче мене вирвали з одної реальності і закинули в іншу, а потім знову назад. сни, не сніться мені!
нічого не робиться (мої замовники, можете вже починати вбивати%), хоча від завтра желізно починаю доробляти замовлення!:) хочу у відпустку, мінімум на тижнів 2, без інтернету, з нитками і книжками, не у Львові, з лісом, снігом і теплим імбирним чаєм ([livejournal.com profile] lady_mellamory, ти, здається, мене підсадила на нього))

***

Jan. 17th, 2014 12:03 am
rainy_lily: (knit)
зрозуміла, шо мене найбільше лякає в людях - байдужість і себенаправленість. зараз маю змогу спостерігати за кількома такими у своєму середовищі і з кожним днем робиться все противніше. я не кажу, шо я там якийсь супер-пупер альтруїст чи страшно небайдужа особа - як коли. і що коли всіма твоїми діями керує виключно твоя особиста вигода - то є страшне зло. а тільки те, що нізащо в світі я не проміняю себе, з моїми вічними поривами зробити добре всім, на таке. і вчуся тримати емоційну дистанцію - здається, це би був один із найгірших варіантів "дружби".

я реально кожного дня переконуюся у цій вже боянистій крилатій фразі Бруно Ясенського: "Не бійся ворогів – в найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – в найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство". у мене все не так глобально, але хто зна, чим може обернутися одного дня байдужість однієї людини помножена на десятки таких же, як вона.
rainy_lily: (горнятко)
Untitled-4

душа хоче робити красиві фото. а тіло у час, коли можна їх зробити - тобто світлий час доби, на роботі. вдома ж, увечері, умови абсолютно кустарні, без нормального світла і взагалі. але деякі з цих фото вже так давно лежать, що коли нарешті вийшло їх об'єднати якось стильово (не стильно, а в одному стилі маю на увазі), ну і видалося свято, коли спицю й голку в руку не візьмеш, то мушу показати.

все досить просто, банально і по-американськи: крафт, біленьке (кружево,паперові серветки, намистинки-перлинки, шпагат - умовно вважатимемо його брудно-білим) і мої улюблені шишки:) цього разу вирішила обійтися без хвої, яка успішніше стоїть на вікні у воді і вже пускає бруньки ^_^

здається, запаковувати подарунки я люблю навіть більше, ніж їх створювати - бо це забирає менше часу і я точно знаю, що все вийде, якщо правильно поміряти папір) крім того, гарна упаковка мусить бути - для сюрпризності, настрою і розпалювання цікавості - особливо, якщо пакунок-капуста і добре зав'язаний)
rainy_lily: (Default)
вирішила запитати: а які пости для вас цікаві в жж? які теми ви читаєте, коментите? наприклад як варіанти: особисте (кодова назва "соплі"), тематичні красиві картинки, інспіративні пости, фото-подорожі, підсумкові пости, щоденні фото і розповіді, хейтерські пости про щось, що дратує, рецепти, пости про одяг, огляди (кафешок, книг, фільмів, музики, свійваріант), майстеркласи (тема??), особистий досвід у будь-чому - саморозвитку, спорті, покази хендмейду, і т.д - ваші варіанти? що взагалі ніколи не пропускаєте, а що прокручуєте у своїй стрічці друзів регулярно?

цікавить взагалі жж і моє жж зокрема. міняти нічого радикально я не хочу, підлаштовуватися під читачів - теж ні, бо наразі це особистий блог, де я просто пишу про все на світі. але у мене в голові живе певний формат мого жж - тобто те, яким би я його хотіла бачити. і наразі не все мене влаштовує. але конкретно сформулювати, що ж я хочу змінити, не можу. цікаво співставити мою і вашу думку, раптом випливе те, чого бракує)

ну і сподіваюся, що такі пости-питання не входять до тих, які ви прокручуєте))
rainy_lily: (Default)
cozy
останнім часом в неті я зависаю переважно у місцях накопичення красивих картинок. раніше якось хотілося інформації, текстів, а зараз - дивитися на естетично привабливе. тому місця, обов'язкові для відвідання - це мій  pinterest, мій tumblr - тобто просто моя стрічка, сама я туди не пощу. крім того, там ще й музику можна класну надибати, не тільки картинки) а також моя стрічка на feedly, але там поки бардак, тому без посилання. блоги Aqua Marina і Dara Muscat. було ще щось, але зараз так сходу і не згадаю.

а от віднедавна ще підвисла на лукбуках Brooklyn Tweed. серез розмаїття абсолютного несмаку "ажурних кофтинок", схеми яких вискакують у гуглі після будь-якого наколов'язального запиту, лукбуки Brooklyn Tweed - це просто блаженство якесь. купіть мені хтось два мішки твідових ниток і дайте рік часу - я хочу все звідти, але зв'язала би хоч щось і була б щаслива як слон.
rainy_lily: (knit)
давно я не показувала тут нічого нав'язаного, а поміж тим ще задовго до нового року моя кімната поповнилася трьома своїмирукамизробленими вмістилищами фігні корисними ємностями. у 2014 планую нарешті хоч трохи зосередитися на в'язанні більших форм, якими можна не тільки милуватися, але й носити. а поки показую, що є.
Untitled-2
а є у мене тепер отака лисичка, яка зберігає мої поточні в'язання. ідею побачила на Пінтересті і не змогла не повторити. моя лиска вийшла трохи вухастішою, нижчою і ширшою, але й рівнішою, ніж оригінал.

ще 2 дивні штуки) )
rainy_lily: (knit)
у мене цього року якась особлива френдстрічка - всі пишуть побажання і є відчуття, що кожен це робить дуже щиро, тому так приємно, наче це персонально мені всього хорошого набажали:) напишу і я. побажаю всім того, чого хочу сама - щоб наприкінці 2014 ви не думали, що це був рік змарнованих можливостей і втрачених шансів. і щоб у цьому році ви змінили все, що хочете змінити, почали робити ранкову зарядку/знайшли нову роботу/поїхали в Індію/завели собаку/потрібне підставити - словом, щоб зміни таки приходили. з понеділка, початку місяця, просто так, із будь-якого дня, коли хочете.

напевно, для цього треба буде подолати трьохголового дракона - лінь, страх і вічну прокрастинацію. але знаю з власного досвіду і думаю, я не одна - вартує почати щось робити у потрібному напрямку, і всесвіт підкидає мільйон шансів, можливостей для здійснення мрій.

і ще бажаю багато-багато подорожей, маленьких і великих, нових цікавих книг і вражаючих фільмів, музики, яка поглинає повністю, висипатися (не кудись!), займатися спортом, вставати рано і багато встигати (або варіант для сов: вставати пізно, але багато встигати вночі ^_^), і ловити за хвоста ті моменти у житті, коли треба просто зупинитися, вдихнути повітря і відчути, наскільки все круто - як на вершині гори після до-о-овгого підйому.

будьте собою - тим собою, яким ви СПРАВДІ хочете бути!
6f0c59c6ea1b5934a284ae5663251bd7
rainy_lily: (knit)
сьогодні я вперше зробила те, що має зробити у своєму житті кожна порядна жінка часто показують у фільмах - міні-вибух на кухні) ну і заляпала півкухні супом%) коли блендер від завеликої порції рідини не витримав і суп пішов верхом, мені було насправді дуже смішно - і навіть витирати ті всі патьоки потім не напряжно. а сочевично-морквяний суп-пюре - я нарешті почала готувати собі супи - вийшов неочікувано смачним, навіть імбир і селера, яких я не терплю, у якості спецій дуже навіть пасують туди)
***
поки в'яжу, слухаю аудіокниги. вибираю не сильно вдумливі - бо в'язати треба уважно і рота не роззявляти. і поки я втомилася від одноманітного Акуніна і отримала навіть завелику порцію страху від Кінга, взяла собі легкий "Щоденник Бріджит Джонс". і шо я скажу - це один із тих рідкісних випадків, коли фільм кращий за книжку%) на щастя, завжди можна уявляти собі Коліна Ферта, коли слухаєш)))
***
до мене вже прилетіли перші новорічно-різдвяні листівки. дякую вам, любі [livejournal.com profile] flirgleflip і [livejournal.com profile] malvalanda! мені так приємно тримати в руках ці листи щастя і читати ці писані від руки букви, вони дуже гріють! свої ж альтернативні листівки, як це не соромно, я ще не відправила - але вони будуть, чекайте і навіть не думайте, що я про вас забула!)
***
така безсніжна зима не сприяє святковому настрою, але я тішусь, шо тепло і немає хляпи. мало гуляю, більше сплю і в'яжу, маю три, а не два вихідних у тиждень - залізниця взимку більше відпочиває. але все одно лишній час переважно йде на сон: по 12-14 годин з четверга на п'ятницю - це норма. і насправді я не знаю, як навесні житиму без третього вихідного%)
страшенно хочу на ковзанку, але немає компанії. тому якщо хтось у четвер 2 січня або у п'ятницю, 3-го, хоче приєднатися, кажіть, підемо разом)
rainy_lily: (вони2)
не пройшло і два місяці - і ми нарешті маємо фотки з весілля. фоткав нас фотограф Віталій Качур і зйомкою я задоволена - навіть спеціально відклали перший перегляд з суботи на вечір неділі - на випадок, шоб враження від фоток не зіпсувало вихідні)) і не зіпсувало б. фотографа я вибирала довго, по фото і по ціні ясношо і врешті решт зупинилася на тому, хто, як на мене, робить хороші осінні фото - далеко не у всіх фотографів з кольорами осені все було ок%) хоча згодом я побачила оцю фотосесію і зрозуміла, шо і взимку можна дуже класно відфоткатися. ну і звісно не обійшлося без бажання вибрати нестандартного фотографа з нестандартними фотками. але переглянувши цілу купу альбомів, переривши весь пінтерест і замучивши гугл, я зрозуміла, шо то буде важко. у Львові є такі фотографи, але ціна для нас була зависокою. крім того, я зрозуміла, шо від стандартних фото не втечеш - зрештою, who cares, пози одні й ті самі, а люди-то інші))

IMG_1948
+24 )

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 23rd, 2017 09:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014