rainy_lily: (Default)
френди, питання таке: кіт чи пес?
признавайтесь, хто кошатнік, а хто собачатнік))
можна ше з поясненням, чого)
rainy_lily: (парижжжж)
Таким був  девіз мого босоногого дитинства. Цю фразу я запам'ятала після кількаразового виявлення мамою залишків супу в раковині умивальника, куди я його виливала, і невиявлення цукерок, які я тягала тихцем від неї. Ше в моєму дитинстві був прекрасний фільм,  правда не пам'ятаю, як він називався. Це була якась типу піонерська сага. Там малий не хотів їсти манку, відкрив кватирку і вилив кашу з 9 поверху. Через півгодини до них додому прийшов дядечко з усією тією манкою на голові. Мораль сєй басні: "Все тайное становится явным". Відтоді я виливала суп в унітаз і ретельно його спускала.
Але суть не в цьому. А в тому, що всьо тайноє, як не старайся, все таки становіцца явним. Якщо не людям, то бодай тому, хто десь там нагорі заправляє механізмами долі. І будь-яка западлянка, яку ти робиш іншим, повертається до тебе, іноді в набагато гіршому вигляді і у значно більшій кількості. І тут уже не змиєш залишки супу в унітаз, бо  ведеться відеоспостереження ми під постійним контролем. Так шо варто починати чистити карму і думати, шо і як я маю робити. Й лягати, врешті-решт, спати, бо завтра знов буду розказувати батькам, як я усєрдно вчилась до 3 ночі))
rainy_lily: (кнішки)
SO!So!so! у нашій гіперінтєлєктуальній вікторині "Вгадай кіно з мацьопкої картинки" перемагають:
1 місце - кіноботан тов. [livejournal.com profile] ctokkc (16 правильних відповідей))
2 місце - невизнаний геній тьотя [livejournal.com profile] irka_nerpa (14 правильних відповідей)
3 місце - поділили між собою двоє мегахороших дєвочьок з мегазолотими руцями [livejournal.com profile] zventa_cventana і [livejournal.com profile] bedryk_is_dead (по 10 правильних відповідей)
призи можна обговорити зі мною в особистому порядку- виконую будь-які бажання крім поїздки в Київ))
а туд - список правильних відповідей і корцінка:) )
rainy_lily: (віііііііііііііініііііііііі)
Таким я займалась вчора вночі)))
Подаровано одній нечемній панєнці, шоб була чемною)
rainy_lily: (зелена канапа)
бльо, накурила в хаті. так стрьомно від того диму, і від того солодкавого запаху, так давить на мозги і заважає нормально дихати. вже починає крутитись голова. і який раз собі кажу шо це - зло. але тягне і тягне мене. треба викинути їх нафіг.
вкотре повторюю, ароматичні палички - це зло.
rainy_lily: (Default)
запримітила тут боянистий пост в панни Мстивої попелюшки, вона ж [livejournal.com profile] provokatorka. суть питання в тому, шо зараз грає у ваших вухах, безпосередньо зараз, тобто грає з колонок і масажує ваші барабанні перетинки? і шо грає в плеєрі, який ви часом, мабуть, слухаєте. ждю)
rainy_lily: (Default)
шо за аншлаги в асьці, я не поняла. шо ви всі там робите? немає вам чим зайнятись?)))
rainy_lily: (вангог)
Передивилась фотки з Шешор. захотіла літа. навіть до спільноти [livejournal.com profile] lito_bude приєдналась (піарю, до речі =). поставила на робочий стіл фотку з Шешор, наробила расточок, вбила поганий настрій, наскільки це можливо. і на цьому мій літній настрій іссяк. шо порадите?

чогось вона мені сподобалась, певно, повітряною кулькою збоку, якась вона дивна, ця кулька)
rainy_lily: (Default)
я вкотре переконуюсь, шо не варто лізти поперед батька в пекло і розповідати про будь-які свої плани. зроби - а потім вже кажи чи хвалися. бо в протилежному випадку спрацьовує закон підлості і мені нічого не вдається.
rainy_lily: (Default)
через певні обставини до нового року збираюсь трохи почистити френдстружку. кого я люблю,  читаю, коментю, ті, ясношо, лишаюцця. але є в мене у френдстрічці трохи людей, від яких ні сном, ні духом і абсолютно тіха в лєсу, тому якшошо, сюда напишіцця, може ви мене читаєте, а я не знаю)) 
буду видаляти і тих, хто ніц не пише в себе, бо нашо мені мертві душі в френдсружці))
шоб я потім з чистою совістю спала)
пост потім видалю.
rainy_lily: (Default)
йду оце тіки шо додому, піднімаюсь на другий поверх. дивлюсь, шо якогось фіга немає дзвінка. ну думаю, де ж він міг дітися, зранку ше ніби був. починаю стукати в двері і аж коли двері відкриває якийсь малий, а я бачу номер квартири, до мене доходить, шо я живу НА ПОВЕРХ ВИЩЕ)
в нас просто у всіх квартирах двері однакові))))
rainy_lily: (Default)
принтер запрацюваааааав!! аааа!!!! пофіг, шо там немає чорнила, заправим, головне, шо він тепер працює. раніше ніби зламаний був. аааааааааааа!!!! бо вже задовбало вічно по копіцентрах бігати)) або з компа читати) аааааааааа)))))))) от як мало тре для щастя))аааааа)
rainy_lily: (Default)
повторно, для тих, хто не встиг замовити подарунок, зроблений моїми руками, які від січня забудуть, шо таке клавіатура)))
© [livejournal.com profile] ania_babych
Трьом френдам, які перші висловлять своє бажання(ну, яі розмістять подібний пост у себе), за 2009 рік зроблю подарунок своїми руками
rainy_lily: (Default)
прийму в подарунок путівку до Тибету або домашнього Будду, який навчить мене бути спокійною, врівноваженою, і не грюкати по столі від злості в третій ночі, коли домашні сплять. я більше вже не можу, в мене такий брадак в голові, така ніразбєріха, шо тре натиснути "ачістіть всьо", а такої кніпочки в мене не наблюдаєцця. або ж органайзер мені поставити якийсь, чи бодай приставити до мну якогось мого в.о. і знову хочецця матюкатись... ну йолкіжпалкі!
rainy_lily: (Default)
бльо, ви знаєте, я мабуть, помру в один з безкінечних моментів, коли моя опера вибиває мені красний ідіотичний напис "помилка" чи під час завантаження якихось фоток чи ше якоїсь фігні, яке довгими липкими хвилинами тягнеться, виїдаючи мій мозок. або якшо не це виїсть мій мозок, то матюки, які товчуться там тепер постійно - я шось занадто нєрвна останніми часами)
rainy_lily: (Default)
зараз я розкажу вам як в моїй голові утворюються погані думки і виринають непримєні спогади. механізм простий. спочатку я собі спокійно думаю-думаю, думки чіпляюцця одна за одну як в забавці "паровозік" і тут в голові зненацька виникає якийсь розумовий ацтой, який тягне за собою мільярд всяких паршивих думок. через хвилину я забуваю весь свій хід думки і далі - п'ять хвилин простою, в голові вакуум і завтик. а потім я розумію, шо чьорт, фак, фуйомуйо, карамба, але в мене зіпсувався настрій!!!! я довго не можу зрозуміти чому, проробляю шлях дукми ше раз і от - еврика - я пойняв, який біс вселився в мої думки.. після того мені хрєново, я парюся, а потім за таким же механізмом мені стає афігєнно. а потім історія повторюєця мільярди разів. іноді буває стан інертності - просто нема надто яскравих думок, яким би вдалось захопити інціативу.. )
rainy_lily: (анімешне)
у френдстрічці кілька постів про смс. сьогодні зранку мама чогось запитала мене, чи я знаю як розшифровується та абревіатура, я знічев'я бовкнула "save our souls", переплутавши з sos. хоча, шось в тому є. я от люблю отримувати смс, але останнім часом "в мене є коханий, його звати лайф, він щодня пише мені смс-ки (с)". тому я нічого й ні від кого вже не чекаю.
колись, як мабуть в кожного в житті, отримувала якусь милу писанину кшталту "приємного тобі дня" чи "солодких снів". колись то мені страшенно подобалось. колись я любила вкладати в повідомлення приховані змісти і страшенно рочаровувалась, коли ті змісти такими й залишались.
фікційність, ефемерність і несправжність того всього зараз для мене є прозорим. смски, листи, живі журнали дають нам можливість сказати то, чого ми насправді не мусимо казати. а кажемо. заради краси ситуації. заради ПОВНОТИ ситуації. шоб то всьо було як в гарній яскравій рамочці. а іноді НЕ ТРЕБА. бо блін, іноді люди тільки те й можуть робити, шо казати красиві слова. і це мене бісить - бо слова - це пил.
rainy_lily: (Default)
утопія 1: хочу на острів. без інтернету і доступу до всякого маскультурного хламу типу телевізора, газет, радіо. острів в якомусь північному морі. шоб ні в якому разі не можна було там купатись. будинок. багато непрочитаних книжок. тиші. або музики. завжди іншої. і якогось внутрішнього сигналізатора, який би вмикав саме те, шо я хочу зараз почути.
хочу зранку пити каву й насолоджуватися видом на штормове море. хочу дивитися як земля натягає на себе пальто з туманів і кутається в дощовий шалик. багацько читати, взахльоб, зачитуватись, кутатись в плед і час від часу завтикувати - просто дивитись у вікно. малювати. по-справжньому. і на цей момент померти для деякої кількості людей. шоб вони відчули як це - без мене. хочу трохи інакшого ракурсу.

утопія 2: ті ж умови, тільки локація інша - гори, зима, будинок, який нафіг замело снігом, і тільки іноді з нього можна вилізти на світ божий. ну звісно, як у кожній утопії - їжа і інші реквізити життя з'являються або існують самі по собі. вогонь, книжки, чай, плед, портрети олівцем, вилазки до лісу, вдихання морозного повітря, сиволічна смерть обов'язкова.
от тільки ще не вирішила, чи хочу когось поряд.

таке... це ж я несерйозно, ви в курсі, ніякого песимізму)
rainy_lily: (анімешне)
писати песимістичні пости я можу  тільки тоді, коли маю до когось якийсь пієтет.
ну або думаю, ніби маю. і зараз - повна неспроможність вичворити щось таке абсурдно-фатально-ідіотичне, написати якусь сопливу ахінею - все це вказує на те, що або я втратила здатність відчувати пієтет - я, чесно, вже не пам'ятаю як він по-справжньому виглядає, або ж щось гряде. зміни, буду так сподіватись? потримайте за мене пальці хрестиком, щоб той довгоочікуваний пієтет таки з'явився. я хочу знову писати абсурдно-сопливі пости!
rainy_lily: (Default)
сьодні цілий день свербить в носі. шо б це мало означати? ймовірно те, шо я знов ходила за меленою кавою і мене починає нудити від запахів у "Галці". Тепер я розумію, чого каву п'ють в маленьких горнятках. її має бути рівно стільки, шоб тобі не робилось від неї противно..)

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 23rd, 2017 12:42 am
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014