rainy_lily: (cats)
є така от ситуація: на Княгині Ольги, в районі спортивного училища (вище від зупинки на Горбачевського) люди знайшли збитого машиною кота. перебиті дві задні лапи. кіт зараз готується до двох операцій, збирають гроші на них і на перетримку. кошти, думаю, зберуть, інфо є у акаунті за посиланням. але кіт на вигляд доглянутий і домашній, з ошийником від бліх. відповідно, в нього є господарі, які можливо його шукають. що я планую зробити: на вихідних (субота або неділя) з роздрукованим фото прошвирнутися районом, попитати бабульок на лавках, звичайних людей, чи не знають, чий це кіт. ймовірність знайти господарів таким чином невелика, але вона є. і це реальна можливість допомогти, не репост і не лайк, хоч і вони часом бувають дієві. якби раптом хтось хотів теж прошвирнутися зі мною, пишіть, дві години часу - то не розкіш)
rainy_lily: (summer)
якби раптом хто мав бажання поснідати і погуляти зі мною в Луцьку у п'ятницю, 9 травня, з 10 до 12 ранку, то було б чудово) ми з фотоапаратом будемо не проти хорошої компанії)

***

Jan. 17th, 2014 12:03 am
rainy_lily: (knit)
зрозуміла, шо мене найбільше лякає в людях - байдужість і себенаправленість. зараз маю змогу спостерігати за кількома такими у своєму середовищі і з кожним днем робиться все противніше. я не кажу, шо я там якийсь супер-пупер альтруїст чи страшно небайдужа особа - як коли. і що коли всіма твоїми діями керує виключно твоя особиста вигода - то є страшне зло. а тільки те, що нізащо в світі я не проміняю себе, з моїми вічними поривами зробити добре всім, на таке. і вчуся тримати емоційну дистанцію - здається, це би був один із найгірших варіантів "дружби".

я реально кожного дня переконуюся у цій вже боянистій крилатій фразі Бруно Ясенського: "Не бійся ворогів – в найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – в найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство". у мене все не так глобально, але хто зна, чим може обернутися одного дня байдужість однієї людини помножена на десятки таких же, як вона.
rainy_lily: (Default)
читаю зараз книжку "Самоорганизация по принципу «изнутри наружу». Система эффективной организации пространства, предметной среды, информации и времени" Джулії Моргенстерн, про яку писала у попередньому пості. вже не пам'ятаю, де її надибала і з якого дива взагалі шукала. читається повільно, бо це той тип книжок, який рясніє прописними істинами і американщиною - наприклад, якщо для нас ще досі дико ходити до психотерапевта, то що вже казати про людей, які звертаються до спеціалістів, шоб ті прибрали їм хату і організували все так, аби безлад знову не поглинув її, як ктулху мозги. не знаю, чи мала би попит на українському ринку така фірма, а там у них в америках це ок. і прописні істини ок - і люди прозрівають від того, що якщо тобі неприємно щось робити чи нецікаво, перетвори процес на цікавий і приємний, обклей коробки для документів красивим папером, повісь у шафу гарні вішалки. взагалі, все правильно, я брюзжу, бо я вже майже пообклеювала всі коробки і перетворила їх на красиві)) тобто в цьому моменті нічо нового. хоча цілком справедливо про себе відзначила, шо таки так - якщо річ ніколи не лежить на свому місці, це значить, у неї неправильне місце, до якого незручно діставатися.

але от над чим іншим банальним я задумалася - це над тим, як організований мій хендмейдний простір вдома і чому я так довго часом роблю свою рукотвори, розтягуючи процес як резинку, на місяці. а все тому, шо у мене немає організованого робочого місця і мене страшено напрягає щоразу його собі організовувати - та навіть банально зручно прилаштуватись на дивані з в'язанням, шоб у досяжності був ноут з фільмом чи плеєр з аудіокнигою, гарячий чай, усі в'язальні прибамбаси, плед, подушка, ну і бажано кіт (^_^), буває проблемою, бо займає купу часу. легше просто повалятися на тому ж дивані))))

позитивний приклад  - вчора не полінувалася притягнути до кімнати другий стіл, поставити під гарне світло і покроїти тканину не на підлозі, а на твердій поверхні. і вуаля - закінчила роботу над черговою штукою за вечір, бо робочий простір цьому сприяв. і можливо, маючи творчий куток,  де все вкупці: ящички з нитками, тканинами, паперами, велике м'яке зручне крісло і багато світла - як ото на красивих американських картинках з пінтересту, а не крісло, диван чи шматок стола, плюс кілька місць дислокації творчих матеріалів, я б таки робила більше. от згадала собі, що про це ж писала і Яна Франк у книжці "Муза и чудовище" - вона собі створила окремі простори для малювання, роботи за компом і т. д. і коли є вільний час, приходить туди і одразу шось робить, не задумуючись, як то розхаяти робочі документи, шоб поставити фарби. для мене кілька робочих місць забагато - я б і одному втішилась)

так шо проблема виявлена, тепер треба шукати, яким боком її реалізувати. а у вас шо, є власний творчий простір? розкажіть мені, можете показати, я помрію)
rainy_lily: (Default)
я тепер практикую написання постів про погане після того, як мине трохи часу. це дозволяє тверезо оцінити ситуацію і не писати на емоціях.
так от, на днях вперше стикнулась із книгою скарг. попросили ми її у піцерії La Grotta (м. Львів, вулиця Краківська, 9).

прийшли туди поїсти, тому вибирали велику піцу. зупинилися на закритій сирній Аль Формаджо, 400 грам за 70 гривень. довгенько чекали на замовлення. і коли його принесли, ми прифігіли. блюдо було заповнене на третину якимись піциками - товстими шматками тіста, всередині яких начинка з сиру. і більше були схожі на 6 шматочків пирога, ніж на піцу. і,повторюсь, вони займали третину блюда. решта була посипана тертим сиром (і шо нам з ним робити, злизувати?). щодо ваги - я не впевнена, але на око до 400 грам не дотягувало. плюс вигляд: класична піца для мене - це тонко розкачане тісто з начинкою. якщо закрита - то зверху ще один шар тіста. якась тітка з персоналу доводила, що це такий вид піци. але чомусь в інших закладах вирішили не шокувати відвідувачів і робили закриту піцу традиційної форми.

реально це виглядало як знущання. ми попросили книгу скарг. її нам принесли. заповнену. нову їм, мовляв, не привезли. і це при тому, що останній запис був за лютий 2012 року. вже мовчу про те, що всі записи як на підбір - хвалебні оди.

і я б може ще зрозуміла, що це специфіка страви і навіть заспокоїлась, якби La Grotta не збрехала нам про книгу скарг. бо - я на сто процентів певна - що так і є. дуже і дуже негарно з боку La Grotta.

ми порадили La Grotta зазначити у меню, що піца має нестандартний вигляд. або приліпити фото. але я сумніваюсь, що La Grotta взагалі хоч шось винесла з цієї ситуації для себе.
rainy_lily: (Default)
трохи відпочила, набралась сил і можна тепер продовжити мучити всіх. третя серія нашого небагатосерійного серіалу (гг, тавтолог з мене вийшов би чудесний) про нешкідливі Е-шки. цього разу про антиоксиданти. Їх додають у їжу, щоб продукт не вступав у реакцію з киснем і не окислювався.

Е 300 - аскорбінова кислота або вітамін С. Тут все просто, думаю, й пояснювати не треба)
Е 322- лецитини. Ці речовини містяться у яйцях, арахісі, сої. Найбільш популярним зараз є яєчний і соєвий лецитин. Абсолютно натуральний антиокислювач і емульгатор.
Е 326 - лактат калію або калієва сіль молочної кислоти. Пишуть, що штука безпечна, входить до складу плавлених сирків – як сіль правитель. Я особисто, навіть знаючи, що солі-плавителі необхідні для сирків і не завжди такі шкідливі, як може здатися, цього напівфабрикату не їм – бо крім солей-правителів дуже часто сирки підфарбовують всякими двоокисами титану і додають іншу муть.
Е 330 – лимонна кислота. Вже десь у коментарях до цієї серії постів йшлося про те, що синтезована хімічно лимонна кислота навіть краща за натуральну - чистіша.
Е 334 –винна кислота. Міститься у винограді, але зі свіжих фруктів її добувають рідко. Частіше – з відходів виноробної промисловості.
Е 363 – бурштинова кислота. Добувають її з бурштину – це якщо натуральним способом. Звісно, для промисловості синтезують штучну. Знову ж таки – палиця з двома кінцями стосовно користі-шкоди, але не берусь судити.
rainy_lily: (Default)
одна моя подруга колись вимірювала стан дороги за якістю макіяжу, який можна зробити під час поїздки. так от: з макіяжем, зробленим дорогою від Червонограда до Ковеля, ви прикрасите будь-який фільм жахів. зате дорога з Ковеля через Луцьк, Дубно і на Броди - це пісня. правда, на 1,5 години довша%)
rainy_lily: (Default)
сьогодні поговоримо про консерванти і заодно трохи про шкідливість консервів.
я для себе консерванти поділила на дві групи: натуральні і умовно натуральні.

натуральні. їх є тільки два фактично.
Е 234 – нізин. це антибіотик, що утворюється певним видом мікроорганізмів у молоці або глюкозі.

Е 235 – натаміцин, який теж виробляють мікроорганізми. у багатьох країнах використання добавки E 235 у харчовій промисловості заборонено, через те, що він вбиває бактерії, які беруть участь у процесах життєдіяльності людини.

умовно натуральні. першопочатково ці консерванти добували з натуральних речовин. нині багато цих кислот синтезують штучно - тобто синтезують усі, але іноді таки використовують як консерванти натуральні кислоти. пишуть, що хімічно синтезовані кислоти не шкідливі, але чесно кажучи, я в цьому сумніваюсь, принаймні стопроцентно стверджувати так не можна.

Е 200 – сорбінова кислота, яку отримують із соку горобини.

Е 210 – бензойна кислота, яку отримують з журавлини, також є у чорниці, брусниці, медові.

Е-260 - оцтова кислота. оцет - це продукт бродіння пива або вина. деякі джерела стверджують, що нині у світі тільки 10% оцтової кислоти добувають так - бо у деяких країнах діють закони, згідно з якими у харчовій промисловості повинна використовуватися лише оцтова кислота біологічного походження. решту кислоти добувають хімічним синтезом.
крім того, думаю, всі знають, що оцет - це не найкорисніший продукт, особливо для тих, хто має якісь проблеми зі шлунком.

Е270 — молочна кислота, отримують її методом молочного бродіння з цукру. все це робить певний вид лактобактерій.

Е296 — яблучна кислота, в природі вона є у недостиглих яблуках, винограді, горобині, барбарисі, малині.

словом, як на мене, то краще просто не їсти консервів і буде менше мороки. і крім того, варто пам'ятати ще про таке:

1)про те, що консерви - це не дуже здорова їжа, чули всі. але чому так? речовини-консерванти, які додають туди, мусять пригнічувати розвиток шкідливих бактерій і запобігати процесам бродіння. але часто ці консерванти пригнічують і корисні бактерії - тому свіжий помідор корисніший за консервований.

2) сіль. побутує думка, що звичайній людині треба/можна на день з'їдати десь півчайної або чайну ложку солі - це норма на досолювання продуктів + є ще та сіль, яка вже міститься у їжі. тобто разом плюс-мінус 15-20 грам. сіль часто використовують як консервант, і її передоз точно не корисний - особливо для тих, хто має проблеми з серцем і нирками.

3)тара. добре, коли вона скляна. якщо купуєте консерву у жерстянці, перекладіть її краще одразу у скляну тару і не матимете проблем - матеріал банки не взаємодіятиме з продуктами і не псуватиме їх.
rainy_lily: (Default)
вчора купувала у супермаркеті йогурт. як завжди, читала склад. написано "Е 440 пектин". на щастя, маю зелене уявлення про добавки, тому не лякаюсь незнайомих "ешок", особливо якщо далі йде пояснення. хоча не можу зрозуміти, з якою метою компанія (а йогурт був від "Молокії") додає ще й Е-шну назву пектину - хіба з альтруїстичних міркувань, бо наскільки я розумію з упаковок продуктів, пишуть і просто назви, і просто "ешки", і те й ніше - словом, як хто собі хоче. певна річ, тут принаймні треба знати, що пектин - натуральна речовина, міститься у фруктах і коли ви варите варення, саме вона сприяє утворенню желе (чи геле)подібної структури.

у той момент я подумала, що нині значно більше шкідливих "ешок", ніж корисних. тому абсолютно безсенсовними для мене виглядають усі ці таблиці з десятками шкідливих "ешок". чи не простіше просто знати натуральні й нешкідливі?

так я і зробила, забила у пошук в гуглі "натуральні Е добавки". лінки на першій сторінці пошуку переважно кидали мене на списки шкідливих-штучних. а от повного списку натуральних я так і не знайшла. хтозна, може він на другій сторінці гугла))) а якщо серйозно - нас люблять тільки лякати. а показати іншу сторону забувають.

тому по крупинках вирішила визбирати корисну інфу про натуральні добавки. перш за все для себе. може і вам згодиться. я не хімік, я всього лиш журналіст, який має трохи "харчового" досвіду і використовує пошук, тому хіміки, якби шось не так, виправте.

не так страшно жити, як ви собі думаєте) )
rainy_lily: (ліііітоооо)
фактично на початку року я написала оцей запис. із тих часів (майже два місяці, ага))) страшенно багато змінилось - не знаю, що так на мене вплинуло, але якось можливості знайомитись і переставати бути соціопатом посипались як з неба, просто лови. і життя геть змінилось, я стала відкритішою. постійно згадую, як на Новий рік дзвонила мені хресна вітати і сказала, що "це наш з тобою рік, рік Змії, тому все буде вдаватись" чи якось так. я тоді на ці слова не звернула уваги, бо не вірю в таке. але рік справді хороший, і я собі це щоразу тепер кажу, коли сумніваюсь, чи все буде добре. буде. не через рік Змії, а просто є впевненість, що по-іншому бути не може.

тому дуже тішусь, що розвіртуалилась-познайомилась цьогоріч з багатьма класними людьми: [livejournal.com profile] catherine_og7, [livejournal.com profile] duvo_barvinkove, [livejournal.com profile] fabula_ameli, [livejournal.com profile] forko, [livejournal.com profile] lilya_lilac, [livejournal.com profile] marisa_t, [livejournal.com profile] myrko_galizien, [livejournal.com profile] vichno_zakohana, [livejournal.com profile] zoriana87 (надіюсь, нікого не забула)). і це ще не кінець, бо це тільки початок)) і серед вас, повторюсь, є багато тих, з ким би я хотіла познайомитися вживу) навіть читати ваші журнали тоді стає якось цікавіше, коли знаєш людину)

це таке собі моральне завдання на цей рік: розширювати коло спілкування. і не забувати про вже давно дорогих мені людей, які чомусь віддалились. бо з ними краще, ніж без них, як би там не було.

ябіда

May. 22nd, 2013 10:25 pm
rainy_lily: (Default)
схоже, скоро я зовсім не зможу ходити по кафе, не помічаючи негативy. сьогодні от сиділи з подругою в La Piazza. недешевий заклад, а на столах тільки зубочистки і квітка. невже так шкода поставити серветницю? для мене це пахне якимось жлобством, чесне слово. сказала офіціанту, що зі серветками їх столи виглядатимуть краще. побачимо (якщо я ще колись туди прийду), чи дослухаються. а для певності ще й написала у Фейсбуці. хоча писала не через серветки, а через моцареллу. у них майже вся піца з цим сиром. а на смак він (принаймні той, який був у нашій піці) - порошок. от серйозно, більш порошкового сиру не пробувала. та ще й такими шматками накиданий, наче мачете рубали - хоча, може то такий стиль, а я не розуміюсь. але смак сиру мене обурив - ціни у них немалі, могли б купувати щось пристойніше.
а на сайті, до речі, немає жодної форми зворотнього зв'язку. стидоба! знала б, то сказала (або написала) їм це прямо там, у закладі.

словом, шось я стаю страшно прискіплива. але думаю, шо це правильно. коли вимагаєш більше, то і отримуєш більше. а, крім того, оця інтерактивність нинішня цьому тільки сприяє. хоча, сидять певно там якість smm-щики і ржуть, коли я пишу скарги. може передають комусь, а може й нє. "Просто добрий хліб" взагалі ігнорить мене - питала, де купувати їх хліб "Дієтичний" - глухо як в танку. нашо, питається, їм Фейсбук-сторінка?
rainy_lily: (мітєнки)
у мене сьогодні якийсь холіварний настрій - чи то через фізіологію, чи через холод, чи через те, шо у хаті з самого ранку гості, які мали поїхати ще в першій дня, а добре, якшо завтра в першій поїдуть - Київ занесло снігом і звідти не може виїхати їх автобус. а ще я сьогодні вчергове зіткнулась з непривітними працівниками сфери торгівлі. і можу з чистою совістю написати, шо ненавиджу продавців магазину "Перлина" на Коперніка і продавця відділу ниток для в'язання з магазинчика на Грушевського. я розумію, може їх не влаштовує робота, в житті негаразди і теде, але не можна завжди бути у поганому настрої і поводити себе з клієнтами настільки високомірно, як це роблять вони. я, може, і не виглядаю на людину, яка гарно шарить у в'язанні і даю тупі питання, але блін - вони стоять за прилавком, шоб мені допомагати, а не наїжджати. такоє. словом, можете мені тут в коментах написати, кого зі сфери торгівлі ненавидите ви, зробим одночасний сеанс ненависті, гг)) до теми картінка: це я, коли заходжу у вищеперелічені магазини, найожена і готова до атаки, але не атакую. поки що)
rainy_lily: (Default)
журналістська робота дала мені розуміння того, наскільки ми все-таки закриті, налякані і недовірливі люди. і дуже ціную тепер людей відкритих, готових іти на діалог і просто адекватних. особливо це стосується харчовиків, яких я рік мучила. і от сьогодні було to be continued - з громадським харчуванням. в нас взагалі сфера послуг кульгає на дві ноги в плані вихованості, чемності і ввічливості. нахамити можуть навіть клієнтові, то що вже про якихось там журналістів говорити? наприклад, підійшла я до адміністратора одного кафе за коментарем. я розумію, в людини немає часу зі мною говорити. але на її місці я б не казала "ну то підіть пошукайте собі якесь інше кафе". журналісти - вони злопам'ятні людці, можуть і шось гидотне написати, а не просто образитися і не ходити більше до того закладу. але нашим пофіг.

мене дивує, наскільки люди не розуміють, що їхній імідж - то не тільки їжа, яку вони роблять, але й поводження, слова, елементарна ввічливість у спілкуванні. як то кажуть, всьо тайноє становіцца явним і колись їм це ще вилізе боком. й, до речі, зробила для себе висновок, що який заклад - таке і поводження. тобто якщо ти їси їхню їжу і тобі здається, що годують тебе сміттям - то і говорити з тобою будуть як зі сміттям. назв не пишу спеціально, хай буде без конкретики. але вулиця Коперніка сильно втратила, відколи там цей заклад)

і ще от зі свого досвіду - скільки не спілкувалась з європейцями - тими ж поляками, чехами, словаками, постійно виникало враження набагато відкритіших людей. і набагато приємніших. мені ні разу не нахамили. хоч, може, маю дуже невелику вибірку і кількість іноземців значно менша, ніж українців, з якими спілкувалась. але враження таке лишилось.

на останок - не розумію, для чого на сайті закладу харчування писати неактуальний телефон, за яким я додзвонилась на квартиру. і керівництво закладу про це знає - я сьогодні про це питала і, здається, їх цілком влаштовує. натомість, сказали мені, що всі контакти з компанією - тільки через головний київський офіс. я розумію, політика корпорацій, до деяких молокозаводів зараз так само не додзвонишся, навіть адреси не дізнаєшся, наскільки все законспіровано. але якшо працюєш для людей - то хоч прибери з сайту неправильний номер. дивні-дивні компанії і люди.

і найголовніше: плюсики в карму тому, хто допоможе мені вийти на сайт кафе "Смачні сезони". гугл вперто показує їх на інших сайтах, а за єдиним телефоном, який я знайшла, мені сказали дивитись на сайті номер їхнього офісу. зачароване коло якесь, їй-бо!))
rainy_lily: (горнятко)
книжки минулого разу я роздала всі, тож цього разу роздаю косметику. все нове і некористоване, за винятком лаків для нігтів (їх я по разу спробувала). все це подаровані речі, якими я просто не користуюсь, бо маю шось інше або взагалі не маю потреби.DSCN2452

подробиці )
rainy_lily: (феміда)
на зебрі четверо молодих людей перед машиною зображали сцену з "Кавказької полонянки"  - думаю, всі шарять яку) цікаво, шо у той момент думав собі водій%)
***
троє підстаркуватих панів проводжають на останню маршрутку двох дівчат.
дівчата махають їм ручкою, хихочуть.
пани перепитують шось типу: "А ми ж завтра з вами побачимось?" і ласо посміхаються.
потім один з панів забігає у маршрутку з криком: "А як тебе звати?".
"Лєна" - каже йому одна з дівчат.
збоку від неї стоїть мужчина, який не бачив, шо ті пани проводжали її.
"То це ви так легко всім розказуєте, як вас звати?", питає він.
дівчина пояснює, шо вони знайомі.
а далі йде феноменальна фраза: "Я б хотів з вами не познайомитись, а поговорити, бо я нємножко женат".
дівчина мило усміхається ( ну а шо їй ше робити?). в цей час я вимикаю свою аудіокнижку і ховаю навушники - здається, буде шось цікавіше і не кажіть мені шо підслуховувати чужі розмови негарно.
він розпитує її про навчання, бо більше нема про шо запитати.
дівчина вчиться на фізичному, вивчає астрономію.
чувак трохи шокований, але одразу ж знаходиться з відповіддю: "В дитинстві я читав багато фантастики і хотів стати астрономом" - каже він.
цікаво, чим закінчилось це чіпляння, бо далі пішли розмови про Big Bang, віру в Бога і космос, а потім я мусила виходити. а так хотілось дослухати!! >_<
***
а ше по дорозі зустріла двох хлопців з клоунськими носами і дівчат з букетами на роверах - аж подумала, шо то якийсь нічний велопарад дівчат.
ну, забула сказати - все це за півгодини, ага%)
rainy_lily: (ліса)
майже кожного ранку ми бігаємо на стадіоні (якшо погода дозволяє). за місяць візуально "перезнайомились" з усіма, хто бігає в такий же час, як ми.
є хлопчик-дівчинка, все-таки хлопець, але його стать ми перші кілька разів не могли визначити)
є дві жінки - мама і дочка, років 65 і 45 приблизно. кожного ранку роблять "привітання сонцю" і всякі йогоподібні вправи. російськомовні. шо я помітила - те, шо переважно російськомовні жінки на стадіоні намагаються шось робити зі своїм тілом. українською говорила тільки одна з тих, кого ми бачили.
є три такси з господарями.
є чоловік, який дихає, як Дарт Вейдер.
є кілька таких же парочок, як ми, але вони з'являються неперіодично. хоча, може, бігають в інший час.
є дядько, який ковиляє навколо стадіону круги, мабуть, розпрацьовує ногу.
є ще кілька змінних персонажів, які то зникають, то знову вигулькують.
навіть однокурсницю свою там два рази бачила, світ тісний)
такий собі мікросоціум, до декого навіть привітатись іноді хочеться)) я впевнена, вони нас теж впізнають. і хоч пропуск у ту спільноту дуже легко насправді отримати, але скажу вам - значно приємніше приходити зранку на стадіон і бачити, шо там всі "свої", а не купа лєвого люду. хоча, перші рази ми теж були лєвими. але поки шо ці ранкові пробіжки настільки кайфові - і в плані фізичному, і у психологічному (бо бачитись двічі на день з коханим значно приємніше), шо припиняти їх ніхто не збирається)
rainy_lily: (кнішки)
Час потрібно проживати, а не заощаджувати, бо в якусь мить виявиться, що всі ті часові заощадження й так з'їла екзистенційна інфляція.
Кшиштоф Варґа

як на мене, чудова і дуже доречна цитата. про те, шо поміж буденного "треба" варто шукати час на те, шо "хочу". і забути фразу " а пожити я ше встигну потім". жити тут, тепер і зараз, відповідно до своїх теперішніх бажань. бо навіть дуже бажана річ згодом може виявитись просто неактуальною...
rainy_lily: (лапкі)

мій диктофон дуже вчасно протягнув..еее, батарейки чи шо? здох, представився, пішов гайту. сподіваюсь не остаточно, а то ми були така команда, ехх, така ми були команда, а тепер шо? добре хоч одногрупниця врятувала і перед самісіньким в'ю позичила свій, але далі то якось жити треба. в зв'язку з чим питання: де у Львові нормальний ремонт техніки, а? не лишайте мене без пам'яті)))

хоча в цьому всьому є один-єдиний плюс. в'ю з чужого диктофона я напишу одразу ж і воно не буде валятись в мене і мучити мою совість. бо диктофон тре віддати і бо мій комп його не бачить. нема лиха без добра, ага) 

rainy_lily: (вангог)
деяким людям варто заборонити говорити слово "я". бодай на якийсь час. може це полікує їхній стан безнадійного егоїзму)
rainy_lily: (парижжжж)
Таким був  девіз мого босоногого дитинства. Цю фразу я запам'ятала після кількаразового виявлення мамою залишків супу в раковині умивальника, куди я його виливала, і невиявлення цукерок, які я тягала тихцем від неї. Ше в моєму дитинстві був прекрасний фільм,  правда не пам'ятаю, як він називався. Це була якась типу піонерська сага. Там малий не хотів їсти манку, відкрив кватирку і вилив кашу з 9 поверху. Через півгодини до них додому прийшов дядечко з усією тією манкою на голові. Мораль сєй басні: "Все тайное становится явным". Відтоді я виливала суп в унітаз і ретельно його спускала.
Але суть не в цьому. А в тому, що всьо тайноє, як не старайся, все таки становіцца явним. Якщо не людям, то бодай тому, хто десь там нагорі заправляє механізмами долі. І будь-яка западлянка, яку ти робиш іншим, повертається до тебе, іноді в набагато гіршому вигляді і у значно більшій кількості. І тут уже не змиєш залишки супу в унітаз, бо  ведеться відеоспостереження ми під постійним контролем. Так шо варто починати чистити карму і думати, шо і як я маю робити. Й лягати, врешті-решт, спати, бо завтра знов буду розказувати батькам, як я усєрдно вчилась до 3 ночі))

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 23rd, 2017 09:53 pm
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014