rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
kinopoisk.ru-Liberal-Arts-1873281
це той фільм, який багато хто назве беззмістовним. так, як можна назвати беззмістовною, наприклад, книжку з цитатами Станіслава Єжи Леца - бо цитати ж, не об'єднані сенсом. але в кожній - дуже багато змісту. так і фільм - розсипався для мене на мільйон маленьких фраз, дуже смішних і іронічних сценок, придуркуватих героїв, які завжди найулюбленіші, і красивих картинок. один з найдобріших, найлегших, найсмішніших (без гумору нижче пояса, що дуже тішить!) і настроєвих фільмів, які я бачила. за гуманітарність йому окремий респект, я кайфувала від усіх книжкових рефлексій героя, жартів на кшталт "вечір з викладачем літератури романтизму вийшов зовсім неромантичним", паперових листів і сцен у книгарнях)
rainy_lily: (читаю)
якось так збіглися в часі кіно і книжка про фальсифікаторів картин. то вирішила зробити окремий пост.

Діна Рубіна "Біла голубка Кордови"
5095755_Belaya_golubka_Kordovyне пам'ятаю, як книжка потрапила в читалку - найімовірніше, я шукала тексти, пов'язані з творами мистецтва, ну і от. кажуть, Рубіна попса і все таке - але мені, чесно кажучи, фіолетово, якщо письменник так віртуозно володіє словом. читала відгуки - для когось мова роману надто "кучерява", а я відверто кайфувала. це вам, звісно, не Фаулз зі стилізацією вікторіанського роману і мовою стилізованою під нього ж, але густота різноманітних несподіваних порівнянь, епітетів, метафор дуже тішить.

головний герой - Захар Кордовін, художник від Бога, але віддає перевагу фальсифікуванню картин. такий собі благородний злочинець - він не заради грошей це робить, а щоб мистецтво йшло в маси. ну і є в нього ще одна мета - і це майже детективна історія, яка захоплює і таки тримає протягом книжки. насправді дуже ідеалізований тип, з лоском, та й читаючи історію, купу разів хочеться сказати "У житті так не буває!", але це ж книжка - можна й пожити чиїмось ідеалізованим життям.

що чи не найбільше сподобалось - Вінниця і час, коли дія відбувалась там. кілька разів бувала у цьому місті -  воно справді має на собі дуже чіткий єврейський відбиток (а герої Рубіної звісношо євреї), здалось мені затишним і приємним. тому було цікаво читати - навіть трохи впізнавати місця, тим більше усе дуже-дуже колоритно описано)

кінець, правда, розчарував, очікувала більшого. але загалом мені сподобалось, "Синдром Петрушки" мушу прочитати - Львів же!

"Гамбіт" (2012)
Gambit-UK-Poster-585x441ну дуже американське кіно, починаючи з героїв - невдахи-мистецтвознавця, грізного шефа і блондинки і закінчуючи сюжетом. Камерон Діаз - однозначно не та актриса, на яку мені приємно дивитися на екрані, як хтось колись влучно сказав, нагадує Зіппі)) дивилась заради Ферта. і його роль мені геть не сподобалась - хоч амплуа для нього плюс-мінус нове, але не сприймаю я його в ролі ідіота і невдахи - містер Дарсі онлі))

сюжет теж доволі дешевий - Гаррі Дін (Ферт), бажаючи насолити своєму шефові (Рікман), пробує впихнути тому підробку картини Клода Моне, видаючи за справжню. "хазяйка" картини - Діаз, мусить йому підіграти, але все йде не по плану, ну геть не по плану)

багато жартів і сцен у стилі "тупий голлівуд", багато банальностей. не підкачав тільки кінець. і, до речі, не забули  злизати шматки сюжету з цього фільму. короче, розчарована трохи, краще дивитимусь британські фільми з британськими акторами)) 
rainy_lily: (Default)
РІЗНІ_ФОТО1

Falling in Love - старий фільм з Меріл Стріп і Робертом де Ніро. нічого надзвичайного - просто історія кохання. можна насолоджуватись грою Меріл і музикою - досить незвично, що творці фільму вибрали джаз. ще ніколи до того не чула, щоб джаз грав у фільмах такого штибу. і сприймається він там досить органічно.

Shakespeare in Love - я нарешті оцінила Гвінет Пелтроу. і зрозуміла, шо мені подобається, як вона грає. а фільм якийсь такий наївно-простий - бо дівчата там вдають хлопців, й інші цього не помічають. люди розривають шаблони свого часу і це йде на "ура". така собі казка на тему Шекспіра з хорошими акторами (це я про Гвінет, Коліна і Джуді, Джозефа не люблю), приємна і ненав'язлива.

Looper - хороший фільмець, якраз такий, щоб уважно дивитись, не відволікаючись на в'язання і вловлювати деталі. ну і класна розрядка від всяких там мелодрам. та й кінець не розчарував. ну і актори звісно потішили, Гордон-Левітт мілашка, а Вілліс- є ще порох у порохівницях))

Argo - політична драма режисерства Бена Аффлека, побудована на реальних подіях. які і дали Бену хорошу фору - історичні сюжети завжди чіпляли за живе, принаймні мене. бо інакше за ними б не знімали фільмів. досить непоганий фільм, оскар в Бена заслужений, а ше він там з бородою - мімімі)))

Town - ще один фільм з Аффлеком, кримінальна драма чи самсінг лайк зет. не дивлюсь переважно таких фільмів, але цей сподобався. Бен, звісно, навіть граючи поганця, умудряється бути позитивним героєм. є напруженість, є екшн, є трохи драми, є проблематика, є цікавий кінець. для вихідного дня і знову ж таки, щоб відволіктись від рожевих соплів - підходить)

Lolita - книжку я свого часу не дочитала, стало гидко-бридко. а от фільм пішов на ура - тому що 12-літню Лоліту там грає така досить дебела, як на той вік, Домінік Свон. ну не сприймається вона як 12-річна дівчинка. хіба своєю інфантильною поведінкою, але зовнішній вигляд все це нівелює. не знаю, чи вклали творці всю набоківську глибину (і яку саме глибину мали вкласти?), але тішить, шо фільм не вийшов вульгарним. і Джеремі Айронса я люблю, він ще був якраз у тому віці, коли не постарів і добре тримався.

На відміну від The Borgias - серіалу, який я зараз дивлюсь. хоч як я люблю Айронса, але для ролі Папи Римського він не підходить категорично. та й постарів - сидить на папському троні згорблений, з виглядом "як ви всі мене вже дістали", підпирає голову рукою, зрідка кидає якийсь дотеп і взагалі - неглибока якась роль вийшла, як для користо- і честолюбного Родріго Борджіа. зате всі решту герої на висоті - весь другий сезон я кайфую від вигляду Чезаре у шкіряних штанах, (ггг) від Хуана я кайфувала ще й у першому сезоні - актор David Oakes має дуже виразну зовнішність і чудовий типаж. ну і Лукреція мені сподобалась з перших кадрів - попри те, шо вона іспанка за фільмом, але десь так я собі уявляла італійських жінок тієї епохи. серіал як серіал хороший, як віддзеркалення історичних подій, підозрюю, дуже від них далекий. але інтриги і актори притягують, з 14 квітня новий сезон!)
rainy_lily: (Default)
вже скоро, ура ура!

ну і скажу про музику - афігєннішого виконання "Рейнів в Кастамере" придумати було важко, мені дуже подобається ця похмура мелодія і голос. але інші варіанти теж достойні.

хоча мабуть найкращий взагалі саундтрек, серед усіх, які я чула - це головна тема серіалу. і якби не мій тупий телефон, який дуже тихо грає цю мелодію, стояти їй у мене на дзвінку ще купу років)

rainy_lily: (вони2)

кіно про любов і старість. про любов у старості. про любов, яка доживає до старості і залишається любов'ю, а не звичкою. зворотний бік отої ідилічної картини, коли двоє стареньких ідуть, тримаючись за руки. коли "в горі в радості, аж поки Бог не розлучить вас", але в кінці - більше в горі, ніж у радості. важке, пронизливе кіно, мені постійно хотілось заплакати, і якби я була більш плаксивою, певно, так би й зробила. але безумовно, дуже й дуже сильне.

і ще - того, з чим зіткнулись герої фільму, нікому не бажаю. але бажаю знайти у цьому житті людину, яка здатна так любити вас, як люблять герої у цьому фільмі. і навіть так, щоб зробити щось подібне з фінальним вчинком головного героя, якщо це знадобиться.
rainy_lily: (вони2)
imagesну от, тепер маю ще один улюблений фільм - "Мости округу Медісон". справжній, глибокий, щирий, романтичний, життє- і щастєствердний, з шлейфом легкого смутку, але водночас такий світлий фільм. про кохання, звісно ж. про те, які шляхи ми обираємо і як важливо відчувати себе щасливим у цьому житті - власне, про це і цитата з фільму у заголовку.

дуже багато хороших і вчасних фраз, багато каталізаторів, які змушують задуматись не тільки над тим, що на екрані, але й тим, що у тебе всередині. навіть попри те, що історія, про яку йдеться у фільмі - не мій сценарій пошуку щастя, фільм дуже чіпляє і лишає купу думок про своє.

Меріл Стріп - ну це Меріл Стріп, що й казати, завжди чудова і до деталей точна у своїй грі. взагалі, сам фільм дуже деталізований в плані емоцій-відчуттів-мотивів-думок головних героїв - вони багато і відверто говорять, відкриваються і оголюють душу. ше й у цьому цінність цього кіна. Клінта Іствуда раніше я сприймала винятково як вестерн-актора (а вестернів я не люблю, я ж дівчинка)) і тренера з "Крихітки на мільйон доларів". але така чуттєва роль відкрила його іншу грань, я оцінила)

словом, дівчата, хто любить ті старі фільми а-ля "Коли Гаррі зустрів Саллі", "Ті, хто не сплять у Сієтлі" чи "Вам лист" - цей фільм для вас. і не у сюжеті справа - він різний. а у настрої і атмосфері. зараз таких добрих і душевних фільмів без вульгарності і дешевизни майже немає.
rainy_lily: (горнятко)
Untitled-1
у лютому фільмів було мало, бо було багато Once Upon a Time і три аудіокниги)) отож:

Flipped /Привіт, Джулі!/ - милий, спокійний, добрий, навіть трохи наївний фільм. про стосунки, помилки і виходи - дарма, що головні герої - двоє дітей віком десь так 12-13 років. правда, весь фільм має якийсь американський наліт і лейтмотив про мрію, яка завжди перемагає, тому хто такого не любить - не сподобається.

Skyfall /007: Координати Скайфолл/ - вже третій фільм намагаюсь зрозуміти, чи подобається мені Крейг-Бонд. не виходить. що новий фільм, то більш заплутаним стає ланцюжок злочинних дій і підступів "поганих хлопців". я втрачаю нитки розповіді і з ностальгією згадую перших "Бондів", де сюжет зрозумілий і де Шон Коннері - найкращий Бонд форевер.

Hunger Games /Голодні ігри/ -  з цікавості і через брак хороших аудіокниг прослухала всю трилогію і взялась за фільм. не вразив - чогось йому бракує, навіть не знаю чого. бо книга як представник свого жанру доволі хороша, власне хороша ідея, але від фільму очікувала більшого. правда, це скоріш тому, що слухаючи аудікнижки з хорошою начиткою (а цього разу вона ріаллі була супер), я звикаю до того, як інтерпретує героя диктор, живіше уявляю його, ніж коли читаю паперову книжку. тому, певно, ще більше хотілось побачити книжку на екрані у повному варіанті, з усіма моментами. а багато з них, певна річ,позабирали. хоч фільм виявився більш ніж двогодинним і дуже тягучим.  Дженніфер Лоуренс - не можу визначитись, подобається, чи ні. вона водночас не надто красива, але й притягує до себе погляд. зовнішність запам'ятовуається. а Піта я собі уявляла точно не так - більш мужнім чи що, хоч актор доволі милий. сподобався Капітолій - гарно втілили опис. сподобався Гейл - ггг))  цікаво, що вони там у другій частині назнімають.

Silver Linings Playbook /Мій хлопець псих/ - дивилась, бо Бредлі Купер і хотіла ще раз порозглядати Дженніфер Лоуренс. не знаю, за що їй дали Оскара, але фільм мені відверто не сподобався. він не те шо ніякий - він пластмасовий і взагалі жахливий. півфільму герої кричать - одне на одного, на батьків, просто так. це типу мало б означати їх психічну нерівновагу, або може вивести з рівноваги глядачів - не знаю. тільки співчуваю тим, хто ходив на це у кінотеатр. чесно подивилась половину фільму, другу проклацала вперед. історія банальна до неможливості - дві довбануті самотності шукають точок дотику, потім знаходять. там є хороші моменти -  у другій частині, і я в принципі люблю банальні сюжети - у них життя. але тут ніякого життя - принаймні не мого. і ще: народ наганяє на українську назву, а по-моєму, автори зрєлі в корєнь))

En kongelig affære /Королівський роман/ - по-справжньому північний фільм (зроблено у Данії-Швеції, ну і плюс Чехія). динаміки у ньому не шукайте - там буде багато сцен красивої природи, чуттєвих любовних сцен, просто багато сцен-не-активної-дії. хоч вона теж буде, і розвиток історії буде, і цікаво теж буде. загалом мені сподобався фільм. Мадс Міккельсен відкрився з іншого боку - а то у голлівудських фільмах він грає переважно ролі мерзотників. а Алісія Вікандер якась трохи ніяка - що у ролі Кітті у "Анні Карєніній", що тут.

Bel Ami /Любий друг/- фільм загалом залишив враження позитивне, це якщо абстрагуватись від того, хто грає головного героя. хоч скоріш сподобалась сама історія. виклад - тривіальний, родзинок фільму помічено не було. ПаттісОн жахливий, добре вміє робити лише один вираз обличчя - хижий оскал. а от жіноче тріо Ума Турман-Крістіна Річчі-Крістін Скотт-Томас непогане. ага, і ще згадала: саундтрек - це найчудовіше, що є у цьому фільмі. після перегляду захотілось таки прочитати Мопассана і зрозуміти всі мотиви вчинків головного героя. і ще я подумала, що напевно фільм би мені геть не сподобався, якби читала книжку. чогось видається, на її фоні він дуже поверховий. ну але, почитаємо-побачимо.
rainy_lily: (оса)
once-upon-a-time

ковтнула залпом перший сезон "Once Upon a Time". багато чула про цей серіал, але все тягнула резину - я не надто люблю казки. подивилась дві перших серії і на деякий час забула про нього. а потім як наскочила))) словом, класний таки серіал. захоплюючий, з неочікуваними інтерпретаціями давно знаних історій. і що особливо мене радує - там хороший баланс між казкою і реальністю, це не дозволяє з'їхати до наївності, через яку не люблю казки. особливо потішила інтерпретація "Червоної шапочки" - вона бомбезна.

а ще я цілий сезон милувалась одягом Мері-Маргарет Бленчерд ака Білосніжки і не звертала уваги на її вуха. костюмери чудово підібрали стиль - підкреслено жіночний: квіткові тканини, округлі форми у одязі, м'які, ніжні кольори. він компенсує ту стрижку під хлопчика, якою її нагородили у новому світі і яка зробила її дещо негарною. і Мері-Маргарет таки стає схожою на принцесу.

хоч жартома я називаю цей стиль "светрикstyle", але хочу з її кіношного гардеробу купу речей. трохи собі наскріншотила, нашукала і кидаю це все під кат. кому цікаво - велкам, але там багацько всього!

підкат )
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
у січні в мене було багато часу для фільмів. головним чином тому, шо багато часу я шось хендмейдила і паралельно дивилась-слухала фільми. про деякі з них уже писала, про про решту вирішила зробити загальний пост, хай враження не забуваються. та й підсумовувати кінорік потім буде легше)
Untitled-2

1. Julie and Julia /Джулі і Джулія/ - вдруге дивилась цей фільм, випадково натрапила на ТВ. ну шо я можу сказати - я його люблю десь так само, як Бріджит Джонс)) чудові ліки від хандри і просто хороший "дівчачий" фільм

2.Notes on a Scandal /Скандальний щоденник/ - хороша психологічна драма про те, як одні люди псують життя іншим людям через озлобленість і самотність. по відгуках знаю, шо ставлення до цього фільму неоднозначне, але мені сподобалось. крім того, візуально там дуже приємна Кейт Бланшетт, а в акторському плані - Джуді Денч.

3. Flickan som lekte med elden і Luftslottet som sprängdes /Дівчина, яка грала з вогнем і Дівчина, яка підривала повітряні замки/ - дочитала Ларссона і взялась за фільми. перший бачила ще раніше і склалось враження, шо як екранізація він ліпший, ніж американський. тому здивуванням для мене було, настільки режисери у 2 і 3 фільмі відійшли від сюжету книги - багатьох деталей просто нема. але це виправдано, зважаючи, скільки у книгах другорядних деталей - наприклад, опис квартири Лісбет Саландер і як вона її купувала. загалом фільми сподобались, якось приємніше мені дивитися на екрані на Нумі Рапас, ніж на Руні Мара.

4. Never Let Me Go /Не відпускай мене/ - прочитала книжку-подивилась фільм. навіть не знаю, шо й казати про фільм - він якийсь рівний з книжкою, хоч багато чого пропущено, але загалом настрій безвиході, як у книжці, створено. і мене майже не нервувала Кері Маліган, яка після An Education трохи дратувала.

5.Last Night /Минулої ночі в Нью-Йорку /- хороше кіно про ревнощі, про те, які дівчата бувають істєрічки і шо з того в резутаті може вийти. треба приписувати його по рецепту тим, хто страждає від невмотивованих ревнощів.
Untitled-4
6. Cloud Atlas /Хмарний атлас/ - не сподобався мені взагалі, навіть розчарував. ідея реінкарнації головним чином передана гримом акторів - і це якось неправильно. не знаю, як описував це Мітчелл у книзі, але бажання її прочитати геть не виникло.

7. Star Trek /Зоряний шлях/ - оо, яка я була задоволена, шо не добралась до цього кіна раніше) серіали навряд чи дивитимусь, а от нові фільми на цю тему - залюбки. люблю фантастику, люблю іноді розслабитись і не дивитись психологічних кін. якраз для таких випадків і є фільми про інші світи. чекаю травня і другого фільму)

8.To Rome with Love /Римські пригоди/ - здається, Вуді Аллена буває забагато. і від легкості його фільмів утомлюєшся. а може, це кіно не сподобалось мені тому, шо в дечому воно переступило межу абсурду - маю на увазі ідею вивезти співака у душі на сцену оперного театру. трошки перегнув палку Вуді. напевно таке враження створюється ще й тому, що у "Опівночі у Парижі" фактично той же сюжет - герой зустрічається з мрією, потрапляє у світ своїх бажань. і якщо один такий сюжет я ше в змозі витримати, то нагромадження - не зовсім. хоч об'єктивно кіно його шанувальникам мало би сподобатися - та й я люблю шось подібне, але не склалось цього разу.

9. Marie Antoinette/Марія-Антуанетта/ - не знаю, що я очікувала від цього фільму, але напевне не того, що там було. а було там життя королеви Франції у стилі сучасних американських підлітків. ця стилізація насправді заворожує, дивує поєднання непоєднуваного. суто у візуальному плані кіно - хороше. а от пошуками його ідеї я якось і не сильно займалася.

10. The Perks of Being a Wallflower /Добре бути тихонею/ - фільм подивилась уже в лютому, але запишу ще сюди. спочатку мені не подобалось, нагадувало старі американські фільми про підлітка, якого у школі не приймають у жодну компанію. а потім взяло і сподобалось - кілька хороших сцен, атмосфера дружньої компанії, якої особисто в мене ніколи не було, а завжди хотілось, чудовий Езра Міллер у ролі гея, якого він дуже класно зіграв - ні граму вульгарності. кіно настроєве, хоч місцями плутане і якесь, мгм, неправильне.
rainy_lily: (Default)


"Слова" (2012) з перших хвилин налаштував до себе позитивно - і Бредлі Купер, і Джеремі Айронс - ті актори, яких приємно бачити на екрані. ну а крім того цікава для мене тема книжок) це своєрідний фільм-матрьошка: про роман у романі, всередині якого - ше один роман. цікавий задум і головне - без банальностей. спокійний фільм, який не лишає після себе пустого місця у голові. рекомендую.

"Прислуга" (2011) - дивитися в укр. озвучці - вона чудова! фільм про негритянське життя 60-х років у Америці з анотацій здавався нудним. але нітрохи не шкодую, шо подивилась. живий, не сумний, а просто глибокий і з сенсом, цікавий і навіть смішний.
головна героїня пише книгу про життя прислуги у своєму місті. нині всю цю історію зі ставленням до чорношкірих у Америці нікому розповідати не треба, її всі знають. але коли візуалізуєш, то це дає геть інше, ширше уявлення про те, чому нинішні чорношкірі настільки ревно оберігають свій статус у суспільстві. фільм на 10 з 10, рекомендую однозначно.

"На дорозі" (2012). як я і підозрювала, бітники - це шось не моє. принаймні судячи з фільму. для мене, людини, у якої подорожі є вилазками із зони домашнього комфорту у зону пригод, абсолютно незрозумілим є стиль життя а-ля "вічний мандрівник". тому фільм не сподобався - не близький мені. Керуакова книжка, очевидно, теж не моє.
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)

і знову ж таки костюмоване-несучасне. вчора подивилась відносно нову екранізацію "Джейн Ейр" (2011) з Мією Васіковською і Майклом Фассбендером. хто дивився - шо скажете? хто не дививися і читав роман Бронте - не дивіться. фільм атмосферний, але абсолютно незв'язний, понасмикувано моментів з усієї книжки, і всі вони - уривками, уривками. таку бажану сцену, коли до Джейн перед весіллям вривається божевільна дружина Рочестера - забрали. і ще купу всього важливого забрали. натомість п'ять хвилин на екрані сцена втечі Джейн, її ридання і поневіряння. та ще й двічі повторена. як екранізація фільм нікудишній.


а позавчора нарешті глянула різдвяну серію "Аббатства Даунтон" - хто бачив, той зрозуміє моє нєгодованіє з приводу останньої сцени - як він міг так вчинити з серіалом, безсовісний! спойлити не буду - але тих, хто не бачив, чекає великий сюрприз.
і до теми )
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
якось ми з коханим обговорювали, чим відрізняється дурний фільм від трешу. зійшлись на тому, шо треш теж по-своєму дурний, але його принаймні хочеться додивитись до кінця. десь так я собі думала про "Mirror, mirror", а в нас "Білосніжка: помста гномів", коли вчора випадково натрапила на це кіно по ТБ і зависла. це такий трееееш, з морем гротескних моментів і перебільшень, які пародіюють купу всього: від класичних американських фільмів з хеппі-ендом до індійського кіна. але про все по-порядку.

треш перший: одна з найбільш обговорюваних тем - брови Білосніжки)) актрису на цю роль спеціально підібрали бровасту - Лілі Колінз, і брови в неї дійсно ого-ого. але у фільмі, в деяких моментах їх ше й густо підмалювали чорним, і від цього вони здаються ше більшими. стьоб на стандарти "вищипаної" краси і водночас на діснеївський мультик - десь так я це сприйняла. а люде кажуть, шо її ше й робили з закосом під Одрі Хепберн - хз, все може бути))

7117909591_4976d511db_o b_114791

більше трешу! )
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)


фільм для мене виявився мандрівкою, в яку я не дуже хотіла їхати, але яка, в результаті, принесла масу задоволення. очікувалось гіршого, банальнішого, затягнутішого і взагалі. "Хоббіт" вийшов дуже видовищним завдяки кільком моментам.
трохи тексту і багато кадрів )
rainy_lily: (Default)
в твіттері почула про новий серіал - "Революція". зачепила мене постапокаліптична тематика (я це люблю, парапампампам): на Землі зникає електрика, перестають працювати всі прилади, і людство повертається бек ту зе прімітів.
подивилась дві серії і з одного боку дико цікаво шо буде далі, бо як у всіх порядних американських фільмах і серіалах, виявляється, шо електрика зникла не у всіх, і дехто її таки юзає. а з іншого: такі типово тупі і безсенсовні американські діалоги, від яких хочеться вбитися головою об стінку. шось приблизно таке:
-ми ще зустрінемо її, ну, бо, ну ми її зустрінемо, от побачиш
-ти не можеш знати, кого ми зустрінемо в майбутньому, а кого ні (оо, капітан, твої лаври дістануться іншим!)
або
-о, якби я прийшла раніше, я б могла їх зупинити, вони б не вбили мого батька і Дені був би з нами! (каже молода 20-річна дівчина про епізод, коли у містечко приїхав загін солдат і вони вбили її батька. ага, зупинила б, щас). 
иииииии, короче, суцільне иииии.
навіть не знаю, чи дивитимусь далі. наразі єдине шо там справді варте уваги - це пейзажі міст, які заростають деревами, травою, дичіють. хоча як на мене, автори серіалу підійшли і до цього халявно - усе могло б бути значно крутіше показано і глибше розкрито. 
короче, не доля мені дивитися серіали. з єдиним винятком - березень-2013, 3 сезон відомо-якого-серіалу: я тебе чекаю)
хоча, а може є якісь такі, апокаліптичні, антиутопійні хороші серіали? га? британські, наприклад.
rainy_lily: (Default)
мій амебний спосіб життя трохи розворушив сьогоднішній похід на фестиваль коротких метрів. фестиваль так собі - справді класних фільмів менше, більше якогось трешу. ірландський фільм про хлопчика-курку і французький про дядька, який заліз в костюм монстра і перелякав півміста - виглядало смішно, але як так подумати - то режисери собі добре курнули (і тут не про курей мова))
сподобався перуанський фільм про те, як можна неочікувано вляпатися - такі фільми дуже в стилі Латинської Америки, поліція-бідність-трабли-всіділа. і ідея іспанського про те, шо "Найнебезпечніші пригоди бліднуть поряд з ситуацією, яка вимагає істинної відваги".
незрозумілими лишились американський фільм про двох братів, російський короткий метр в стилі російського сльозогінного кіно і британська "2+2=5". хоча підтекст останньої прозорий (одного дня дітям в школі сказали шо 2+2=5 і так має бути, але найшлись ті, хто пішов проти системи), проте якийсь надто попсовий, як на мене.
і навіть не голосувала ні за кого - якось воно так, нічо не йокнуло всередині. як від "Одної сотої секунди", яка поки шо є найкращою для мене манхеттенською короткометражкою. хто не бачив - раджу. чудове поєднання гострої теми і цікавого втілення, напротивагу цьогорічному трешу.



хоча, за голосуванням тре буде прослідкувати - приємно якось так, шо і ми нарешті маємо шанс голосувати разом з усім світом не тільки на якихось "пісенних конкурсах".
rainy_lily: (Default)
коли я знервована, мені дуже рідко виходить себе чимось відволікти. ніколи не розуміла людей, які можуть забути про проблеми з книжкою чи кіном. але от вчора зрозуміла, бо трапився мені хороший фільм, "A good year" називається. Рассел Кроу+Маріон Котіяр+Франція+вино+атмсоферні краєвиди=виходить дуже класний коктейль. кіно може видатися дещо банальним, але, здається, цей мій улюблений тип сюжетів - про втечу від міської суєти туди, де вільніше дихається і живеться так, як хочеш. 

а то Маріон з Расселом, в кіно - Макс і Фанні
 і про гармонійність. іноді вона приходить так неочікувано. лежиш собі на дивані біля коханого, звернувшись клубочком, слухаєш Reamonn і відчуваєш щастя й гармонію. і більш нічо не треба, тільки отак лежати, не думати ні про які завтра, потім і треба. а думати тільки, шо  хочеться, шоб такі моменти тривали вічно або хоча б кілька вічностей поспіль.

кіно

Jul. 28th, 2012 07:38 pm
rainy_lily: (Default)
хочу сюди. хтось вже був, які враження? бо у нас шось із сеансами не фонтан або просто мені тре було ше довше чухатися і згадувати, шо я хочу на це кіно піти, і мені ввечері так не хочеться пхатися в ашан.
rainy_lily: (Default)
я тут завжди просила ділитися чимось хорошим і приємним: музикою, книжками, фільмами. але сьогодні розкажіть мені про всі ті фільми, після перегляду яких у вас було враження дарма витраченого часу. може хоч якісь граблі омину.
споснор цього посту - буеее який нудний і тупий фільм "Blue Valentine", нашо я його взагалі дивилась
rainy_lily: (ровер)
оце шось я так дивлюсь своїм любительським поглядом і бачу, шо в 2012 році багато прем'єр фільмів за книгами. може, воно так кожного року, але я на це уваги не звертала.
по пам'яті:
"Милий друг"
"Великий Гетсбі"
"Анна Кареніна"
"Хоббіт" (але це вже довгограючий проект)
"На дорозі"
нагуглила ще от "Фауста" і трохи невідомих мені книг. з одного боку - цікаво, шо вони там назнімають/ли, а з іншого - мені здається, нічого аж такого путнього. ті фільми, які вже вийшли, поки шо не ризикую дивитись - принаймні перші два. поки не прочитаю книжки і не зможу аргументовано плюватись в їхню сторону, якшо тре буде)
чи може справді є з того всього шось вартісне? шо взагалі хорошого можна чекати в плані кіно?
а то мене таак втомила Вендерсівська "Червона літера" 70-якогосьтам року, шо хочеться самсінг нью.
rainy_lily: (Default)

"In Time" -він же "Час". у цього фільму дуже крутий задум. ідея з часом, який стає грошима, ним люди розплачуються за їжу, послуги, отримують зарплату у вигляді часу, який дає безсмертя або забирає життя, якшо не встигаєш заробити собі - насправді ідея дуже класна. ну а з реалізацією - тут повний голлівуд. джастін як джастін - я б не здивувалась, якби з фільму нарізали моментів і зробили кліпчик і він завивав собі шось типу "край мі е рівер". ну таке, по-іншому не сприймається. і дівчина мені шось геть не сподобалась. воно може й гарно, коли великі очі, але вона мені весь фільм нагадувала якесь звірятко, тільки от не можу зрозуміти яке. а ше уміміло, як вона цілий день бігала на височенних шпиляках і в міні-сукнях. голлівуд такий голлівуд. але протягом всього фільму я ловила кайф від ідеї, я взагалі кайфую від антиутопій, за винятком хіба "Бразилії", яку колись ледве домучила%)


а вчора дивилась "One day", шоб не забивати голову, пов'язати і уміліцця. умілілась, миле кіно, актори нічо такі, хоча в Хетевей рот на півекрану, пора вже забирати звання у Джуліїі Робертс. а Джим Стерджесс - це "Strawberry fields forever", приємний мучачо)) для любителів мило-драм -саме те. і бажано відключити механізм, який фіксує банальність сюжету - тоді можна буде умілятись) бо "як це все буденно, як це звично, скільки раз це бачила земля" - хай вибачить мені класик, шо я цитую його вірші стосовно голлівудського кіно)))

а потім дивилась до кінця перший сезон "Тюдорів", які мене остаточно затягнули. і дивувалась - от таке якесь довгобразе й коняче обличчя у Джонатана Різ Маєрса, але харизматичний чувак, фактично заради нього й дивитись почала. а оцей постер нижче чомусь дуже нагадує клімтівські картини

і як висновок: шось останнім часом хочеться інтелектуального кіно, а як йдеться до справи, то сили залишаються тільки для розважального%)

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 25th, 2017 08:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014