rainy_lily: (cats)
є така от ситуація: на Княгині Ольги, в районі спортивного училища (вище від зупинки на Горбачевського) люди знайшли збитого машиною кота. перебиті дві задні лапи. кіт зараз готується до двох операцій, збирають гроші на них і на перетримку. кошти, думаю, зберуть, інфо є у акаунті за посиланням. але кіт на вигляд доглянутий і домашній, з ошийником від бліх. відповідно, в нього є господарі, які можливо його шукають. що я планую зробити: на вихідних (субота або неділя) з роздрукованим фото прошвирнутися районом, попитати бабульок на лавках, звичайних людей, чи не знають, чий це кіт. ймовірність знайти господарів таким чином невелика, але вона є. і це реальна можливість допомогти, не репост і не лайк, хоч і вони часом бувають дієві. якби раптом хтось хотів теж прошвирнутися зі мною, пишіть, дві години часу - то не розкіш)
rainy_lily: (summer)
якби раптом хто мав бажання поснідати і погуляти зі мною в Луцьку у п'ятницю, 9 травня, з 10 до 12 ранку, то було б чудово) ми з фотоапаратом будемо не проти хорошої компанії)

***

Jan. 17th, 2014 12:03 am
rainy_lily: (knit)
зрозуміла, шо мене найбільше лякає в людях - байдужість і себенаправленість. зараз маю змогу спостерігати за кількома такими у своєму середовищі і з кожним днем робиться все противніше. я не кажу, шо я там якийсь супер-пупер альтруїст чи страшно небайдужа особа - як коли. і що коли всіма твоїми діями керує виключно твоя особиста вигода - то є страшне зло. а тільки те, що нізащо в світі я не проміняю себе, з моїми вічними поривами зробити добре всім, на таке. і вчуся тримати емоційну дистанцію - здається, це би був один із найгірших варіантів "дружби".

я реально кожного дня переконуюся у цій вже боянистій крилатій фразі Бруно Ясенського: "Не бійся ворогів – в найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – в найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство". у мене все не так глобально, але хто зна, чим може обернутися одного дня байдужість однієї людини помножена на десятки таких же, як вона.
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
значиця, знову роздаю книжки і не тільки книжки. розгрібала під час відпустки шафу - багато є речей у хорошому стані, але я їх вже не ношу - розподобалися. показую тут - як ніхто не забере, покажу ще у фейсбучній Візьму-віддам. а далі, як не вийде, буду шось думати. словом, дивіться.
books2

1. Світ Софії
2. Фрай
3.Український Декамерон
books
4.Гамсун - Містерії
5. Щоденники Вітольда Гомбровича - 3 томи
6. 2 томи Муракамі - "Танцюй, танцюй, танцюй"
7. 24 години з життя жінки Цвейга - польською, видання дуже старе - ще довоєнне.
ну і одяг (і не тільки) під катом
кат )
rainy_lily: (Default)
трохи відпочила, набралась сил і можна тепер продовжити мучити всіх. третя серія нашого небагатосерійного серіалу (гг, тавтолог з мене вийшов би чудесний) про нешкідливі Е-шки. цього разу про антиоксиданти. Їх додають у їжу, щоб продукт не вступав у реакцію з киснем і не окислювався.

Е 300 - аскорбінова кислота або вітамін С. Тут все просто, думаю, й пояснювати не треба)
Е 322- лецитини. Ці речовини містяться у яйцях, арахісі, сої. Найбільш популярним зараз є яєчний і соєвий лецитин. Абсолютно натуральний антиокислювач і емульгатор.
Е 326 - лактат калію або калієва сіль молочної кислоти. Пишуть, що штука безпечна, входить до складу плавлених сирків – як сіль правитель. Я особисто, навіть знаючи, що солі-плавителі необхідні для сирків і не завжди такі шкідливі, як може здатися, цього напівфабрикату не їм – бо крім солей-правителів дуже часто сирки підфарбовують всякими двоокисами титану і додають іншу муть.
Е 330 – лимонна кислота. Вже десь у коментарях до цієї серії постів йшлося про те, що синтезована хімічно лимонна кислота навіть краща за натуральну - чистіша.
Е 334 –винна кислота. Міститься у винограді, але зі свіжих фруктів її добувають рідко. Частіше – з відходів виноробної промисловості.
Е 363 – бурштинова кислота. Добувають її з бурштину – це якщо натуральним способом. Звісно, для промисловості синтезують штучну. Знову ж таки – палиця з двома кінцями стосовно користі-шкоди, але не берусь судити.
rainy_lily: (Default)
сьогодні поговоримо про консерванти і заодно трохи про шкідливість консервів.
я для себе консерванти поділила на дві групи: натуральні і умовно натуральні.

натуральні. їх є тільки два фактично.
Е 234 – нізин. це антибіотик, що утворюється певним видом мікроорганізмів у молоці або глюкозі.

Е 235 – натаміцин, який теж виробляють мікроорганізми. у багатьох країнах використання добавки E 235 у харчовій промисловості заборонено, через те, що він вбиває бактерії, які беруть участь у процесах життєдіяльності людини.

умовно натуральні. першопочатково ці консерванти добували з натуральних речовин. нині багато цих кислот синтезують штучно - тобто синтезують усі, але іноді таки використовують як консерванти натуральні кислоти. пишуть, що хімічно синтезовані кислоти не шкідливі, але чесно кажучи, я в цьому сумніваюсь, принаймні стопроцентно стверджувати так не можна.

Е 200 – сорбінова кислота, яку отримують із соку горобини.

Е 210 – бензойна кислота, яку отримують з журавлини, також є у чорниці, брусниці, медові.

Е-260 - оцтова кислота. оцет - це продукт бродіння пива або вина. деякі джерела стверджують, що нині у світі тільки 10% оцтової кислоти добувають так - бо у деяких країнах діють закони, згідно з якими у харчовій промисловості повинна використовуватися лише оцтова кислота біологічного походження. решту кислоти добувають хімічним синтезом.
крім того, думаю, всі знають, що оцет - це не найкорисніший продукт, особливо для тих, хто має якісь проблеми зі шлунком.

Е270 — молочна кислота, отримують її методом молочного бродіння з цукру. все це робить певний вид лактобактерій.

Е296 — яблучна кислота, в природі вона є у недостиглих яблуках, винограді, горобині, барбарисі, малині.

словом, як на мене, то краще просто не їсти консервів і буде менше мороки. і крім того, варто пам'ятати ще про таке:

1)про те, що консерви - це не дуже здорова їжа, чули всі. але чому так? речовини-консерванти, які додають туди, мусять пригнічувати розвиток шкідливих бактерій і запобігати процесам бродіння. але часто ці консерванти пригнічують і корисні бактерії - тому свіжий помідор корисніший за консервований.

2) сіль. побутує думка, що звичайній людині треба/можна на день з'їдати десь півчайної або чайну ложку солі - це норма на досолювання продуктів + є ще та сіль, яка вже міститься у їжі. тобто разом плюс-мінус 15-20 грам. сіль часто використовують як консервант, і її передоз точно не корисний - особливо для тих, хто має проблеми з серцем і нирками.

3)тара. добре, коли вона скляна. якщо купуєте консерву у жерстянці, перекладіть її краще одразу у скляну тару і не матимете проблем - матеріал банки не взаємодіятиме з продуктами і не псуватиме їх.
rainy_lily: (ліііітоооо)
фактично на початку року я написала оцей запис. із тих часів (майже два місяці, ага))) страшенно багато змінилось - не знаю, що так на мене вплинуло, але якось можливості знайомитись і переставати бути соціопатом посипались як з неба, просто лови. і життя геть змінилось, я стала відкритішою. постійно згадую, як на Новий рік дзвонила мені хресна вітати і сказала, що "це наш з тобою рік, рік Змії, тому все буде вдаватись" чи якось так. я тоді на ці слова не звернула уваги, бо не вірю в таке. але рік справді хороший, і я собі це щоразу тепер кажу, коли сумніваюсь, чи все буде добре. буде. не через рік Змії, а просто є впевненість, що по-іншому бути не може.

тому дуже тішусь, що розвіртуалилась-познайомилась цьогоріч з багатьма класними людьми: [livejournal.com profile] catherine_og7, [livejournal.com profile] duvo_barvinkove, [livejournal.com profile] fabula_ameli, [livejournal.com profile] forko, [livejournal.com profile] lilya_lilac, [livejournal.com profile] marisa_t, [livejournal.com profile] myrko_galizien, [livejournal.com profile] vichno_zakohana, [livejournal.com profile] zoriana87 (надіюсь, нікого не забула)). і це ще не кінець, бо це тільки початок)) і серед вас, повторюсь, є багато тих, з ким би я хотіла познайомитися вживу) навіть читати ваші журнали тоді стає якось цікавіше, коли знаєш людину)

це таке собі моральне завдання на цей рік: розширювати коло спілкування. і не забувати про вже давно дорогих мені людей, які чомусь віддалились. бо з ними краще, ніж без них, як би там не було.
rainy_lily: (мітєнки)
у мене сьогодні якийсь холіварний настрій - чи то через фізіологію, чи через холод, чи через те, шо у хаті з самого ранку гості, які мали поїхати ще в першій дня, а добре, якшо завтра в першій поїдуть - Київ занесло снігом і звідти не може виїхати їх автобус. а ще я сьогодні вчергове зіткнулась з непривітними працівниками сфери торгівлі. і можу з чистою совістю написати, шо ненавиджу продавців магазину "Перлина" на Коперніка і продавця відділу ниток для в'язання з магазинчика на Грушевського. я розумію, може їх не влаштовує робота, в житті негаразди і теде, але не можна завжди бути у поганому настрої і поводити себе з клієнтами настільки високомірно, як це роблять вони. я, може, і не виглядаю на людину, яка гарно шарить у в'язанні і даю тупі питання, але блін - вони стоять за прилавком, шоб мені допомагати, а не наїжджати. такоє. словом, можете мені тут в коментах написати, кого зі сфери торгівлі ненавидите ви, зробим одночасний сеанс ненависті, гг)) до теми картінка: це я, коли заходжу у вищеперелічені магазини, найожена і готова до атаки, але не атакую. поки що)
rainy_lily: (Default)
журналістська робота дала мені розуміння того, наскільки ми все-таки закриті, налякані і недовірливі люди. і дуже ціную тепер людей відкритих, готових іти на діалог і просто адекватних. особливо це стосується харчовиків, яких я рік мучила. і от сьогодні було to be continued - з громадським харчуванням. в нас взагалі сфера послуг кульгає на дві ноги в плані вихованості, чемності і ввічливості. нахамити можуть навіть клієнтові, то що вже про якихось там журналістів говорити? наприклад, підійшла я до адміністратора одного кафе за коментарем. я розумію, в людини немає часу зі мною говорити. але на її місці я б не казала "ну то підіть пошукайте собі якесь інше кафе". журналісти - вони злопам'ятні людці, можуть і шось гидотне написати, а не просто образитися і не ходити більше до того закладу. але нашим пофіг.

мене дивує, наскільки люди не розуміють, що їхній імідж - то не тільки їжа, яку вони роблять, але й поводження, слова, елементарна ввічливість у спілкуванні. як то кажуть, всьо тайноє становіцца явним і колись їм це ще вилізе боком. й, до речі, зробила для себе висновок, що який заклад - таке і поводження. тобто якщо ти їси їхню їжу і тобі здається, що годують тебе сміттям - то і говорити з тобою будуть як зі сміттям. назв не пишу спеціально, хай буде без конкретики. але вулиця Коперніка сильно втратила, відколи там цей заклад)

і ще от зі свого досвіду - скільки не спілкувалась з європейцями - тими ж поляками, чехами, словаками, постійно виникало враження набагато відкритіших людей. і набагато приємніших. мені ні разу не нахамили. хоч, може, маю дуже невелику вибірку і кількість іноземців значно менша, ніж українців, з якими спілкувалась. але враження таке лишилось.

на останок - не розумію, для чого на сайті закладу харчування писати неактуальний телефон, за яким я додзвонилась на квартиру. і керівництво закладу про це знає - я сьогодні про це питала і, здається, їх цілком влаштовує. натомість, сказали мені, що всі контакти з компанією - тільки через головний київський офіс. я розумію, політика корпорацій, до деяких молокозаводів зараз так само не додзвонишся, навіть адреси не дізнаєшся, наскільки все законспіровано. але якшо працюєш для людей - то хоч прибери з сайту неправильний номер. дивні-дивні компанії і люди.

і найголовніше: плюсики в карму тому, хто допоможе мені вийти на сайт кафе "Смачні сезони". гугл вперто показує їх на інших сайтах, а за єдиним телефоном, який я знайшла, мені сказали дивитись на сайті номер їхнього офісу. зачароване коло якесь, їй-бо!))
rainy_lily: (горнятко)
книжки минулого разу я роздала всі, тож цього разу роздаю косметику. все нове і некористоване, за винятком лаків для нігтів (їх я по разу спробувала). все це подаровані речі, якими я просто не користуюсь, бо маю шось інше або взагалі не маю потреби.DSCN2452

подробиці )
rainy_lily: (ліііітоооо)
у мене під вікнами сьогодні півдня стояло оце чудо. якби розмалювати машинку не рожевим, а кольоровим, вийшла б петриківка)) а так - напевно якесь гламурне кісо собі замовило таку машинку)

rainy_lily: (ліса)
майже кожного ранку ми бігаємо на стадіоні (якшо погода дозволяє). за місяць візуально "перезнайомились" з усіма, хто бігає в такий же час, як ми.
є хлопчик-дівчинка, все-таки хлопець, але його стать ми перші кілька разів не могли визначити)
є дві жінки - мама і дочка, років 65 і 45 приблизно. кожного ранку роблять "привітання сонцю" і всякі йогоподібні вправи. російськомовні. шо я помітила - те, шо переважно російськомовні жінки на стадіоні намагаються шось робити зі своїм тілом. українською говорила тільки одна з тих, кого ми бачили.
є три такси з господарями.
є чоловік, який дихає, як Дарт Вейдер.
є кілька таких же парочок, як ми, але вони з'являються неперіодично. хоча, може, бігають в інший час.
є дядько, який ковиляє навколо стадіону круги, мабуть, розпрацьовує ногу.
є ще кілька змінних персонажів, які то зникають, то знову вигулькують.
навіть однокурсницю свою там два рази бачила, світ тісний)
такий собі мікросоціум, до декого навіть привітатись іноді хочеться)) я впевнена, вони нас теж впізнають. і хоч пропуск у ту спільноту дуже легко насправді отримати, але скажу вам - значно приємніше приходити зранку на стадіон і бачити, шо там всі "свої", а не купа лєвого люду. хоча, перші рази ми теж були лєвими. але поки шо ці ранкові пробіжки настільки кайфові - і в плані фізичному, і у психологічному (бо бачитись двічі на день з коханим значно приємніше), шо припиняти їх ніхто не збирається)
rainy_lily: ("достать чернил и плакать")
я відчуваю себе двістіпідесят раз прокомпостованим квитком на трамвай/тролейбус. 
як лікується стан компосту? 
rainy_lily: (вангог)
деяким людям варто заборонити говорити слово "я". бодай на якийсь час. може це полікує їхній стан безнадійного егоїзму)
rainy_lily: (бзззззззз)
люди, на вашу думку, книжки яких авторів обов'язково тре прочитати в своєму житті (сорі за пафос, шось інакше побудувати речення не виходить))))
це шось типо суб'єктивного списку найкращих письменників усіх часів і народів) 
rainy_lily: (Default)
якшо так задуматись, то Львів, по суті, не відрізняється від маленького провінційного містечка. в нас є дофіга всяких клубів і трохи місць для гламурних (ги-ги) тусовок, але оскільки це не моє середовще перебування, то не знаю як часто люди з тієї тусовки натикаються один на одного.
але якшо у Львові концерт якийсь, читання літертури чи якась аТРакція (або аРТакція), то стопуд ти побачиш там всіх, кого б хотів чи не хотів побачити. класичний приклад - Півні. в мене, принаймні, таке враження, шо там будуть ВСІ. 
так само в нас є головна вулиця міста, тобто Площа і гуляючи там, рано чи пізно просто мусиш когось зустріти. в нас є, звісно, не один бар на всьо містечко, таких є кілька) ну але так само ти знаєш, де хто тусується, кого найчастіше можна побачити в Дзизі, кого За кулісами, хто сидить в Кабінеті, ну а хто просто туснячить біля універу. і якшо захочеш від когось втекти, кого просто НЕ бачити, разом з тим ходити у всі ці місця, на всі акції, концерти і решту заходів, неодмінно натикнешся на цю людину. може навіть і не раз. так шо ми провінція, гаспада таваріщі)
rainy_lily: (чебе)
я собак не боюсь. тобто наразі думаю, шо таки не боюсь. сьогодні йшла додому, паралельно зі мною бігало шось схоже на дога, з квадратовою мордою. і знаєте, хоч я й не боюсь, але якось так неприємно, коли воно біжить поряд з тобою, обнюхує. це тварина і хз як вона поведеться. в той момент мені подумалось, шо хоча господар йшов за кілька метрів від нас, але якби той собацюра надумав мене вкусити з усієї дурі, фіг би його можна було відтягнути. і шо за козли вигулюють без намордника і навіть без повідка таких собак? 
rainy_lily: (ліса)
чуєте, люди, відпишіцця, хто мене читає, ну шоб я знала:) і може хто не в друзях, а хоче там бути, то теж відпишіцця:) чекатиму)
пеес. пост навіяний переглядом журналів тих, кого я колись відфрендила - ніц цікавого там для себе не знайшла. відповідно - не шкодую.
rainy_lily: (віііііііііііііініііііііііі)
чуєте, люди, а хто їде зі мною у Свірж 31 липня - 2 серпня, а? а то квиточки по 150 грн. разом з наметовим місцем можна купити тіки до 15 травня, так шо думати тре вже) ну? то як?
пост.цкріптум.да, і розшукується хороша кумпанія на Флюгери Львова) хто йде?)
rainy_lily: (кофємуд)
інтернет дає чудові можливості перевірити свої задатки психолога, священника, плакальниці, швидкої допомоги, психіатра (не плутати з психологом!) і автовідповідача. попрактикуватись у стервозності, пофігізмі,доброті душевній, дурості й агресії.
а взагалі, шо я хотіла сказати: хочеш, шоб тебе слухали, навчись слухати інших. бо навіть психіатри іноді ходять на прийом до психіатрів:)

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 23rd, 2017 09:53 pm
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014