rainy_lily: (Default)
Виникла у мене одна така мисля ще зимою і от скоро вже тепло-літо і можна починати її реалізовувати. Знаю, що тут є як мінімум троє дівчат, які хочуть навчитись гачкувати. А [livejournal.com profile] franchesychka я навіть колись обіцяла щось таке. Тому як вам ідея зробити десь в кінці весни-на початку літа такий собі в’язальний пленер-майстер-клас на природі?

Локація – моє улюблене Знесіння. Візьмемо капи, нитки і гачки, шось смачненьке і будемо вчитися в’язати. М? Якшо знайдеться хоч хтось, хто на таке підпишеться і не проти мати мене за наставника, то будемо робити) Тим паче, мені цікаво спробувати як воно когось вчити того, що вмієш – люди пишуть, що це їм подобається.

Зі своєї сторони забезпечу гачки, частину ниток, схеми ну і власне покажу, яким чином що в'яжеться. Від вас (якщо ви такі будете)) хотілося б почути, чого саме хочете навчитись – техніки, візерунки, готові вироби. Можливо, придумаємо якийсь виріб, який будемо робити разом, а не просто вчитися абстрактно гачкувати. Ну і відповідно підберемо попередньо колір ниток – кому який до смаку)

Грошей це не коштуватиме - хіба нитки, ну і смаколики) То як, є добровольці?
rainy_lily: (Default)
"Ми п’ємо занадто багато, куримо дуже багато, витрачаємо занадто безвідповідально, сміємося занадто мало, їздимо дуже швидко, гніваємося надто легко, спати лягаємо занадто пізно, прокидаємося занадто втомленими, читаємо занадто мало, занадто багато дивимося телебачення і молимося вкрай рідко.

Збільшили свої вимоги, але скоротили цінності.

Говоримо забагато, любимо занадто рідко - і ненавидимо надто часто. Знаємо, як вижити, але не знаємо, як жити."

стаття з тих, які би вподобав Й.Д. Лось. я рідко читаю чиїсь посилання, але за це зачепилась оком. не змогла відірватись, дочитала і зрозуміла, наскільки особисто для мене в цьому багато правди. останнім часом я все явніше бачу, як життя проходить повз. не знаю, чи такі мотивуючі тексти дуже сильно мене змотивують жити правильніше, але всередині шось йокає. хочу міняти і мінятись. це шматок, повний текст тут

взагалі, йде якесь внутрішнє переформатування. і мені це подобається. якшо скоро в мене з'явиться нормальна сила волі, я буду найщасливішою людиною в галактиці))
rainy_lily: (ліііітоооо)
картина Жоржа Сера "Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт"

Жорж Сера - художник, який започаткував техніку пуантилізму - нанесення мазків на картину точками, без змішування кольорів. разом вони утворюють цілісне зображення.  але це так, для довідки. якось на Ексі я надибала цікаву серію документальних фільмів "Частная жизнь шедевров" , де розповідається про відомі картини. серед них і про цю. експерти спробували розібрати її детально і зробили дуже цікаві висновки щодо символів, які тут нібито закладені:
-вся картина - це не зображення недільного відпочинку добропорядних парижан, а алюзія на місце, де процвітала проституція.
-жінка на передньому плані - велика модниця. її шиковий туалет - явна ознака того, шо вона прийшла сюди продавати власне тіло. мавпочка в неї на поводку - теж алюзія на проституцію, бо в ті часи (кінець ХІХ ст) мавпа асоціювалась з хіттю і сексуальним бажанням.
-жінка на задньому плані зліва з вудочкою - теж повія, вона спеціально взяла вудочку, шоб поліція не загребла її, і таким чином маскується, а заодно показує, шо готова вловити клієнта на гачок. на користь цього аргументу говорить гра слів - "ловити рибу" і "грішити" французькою звучить однаково, але пишеться по-різному.
скільки експертів, стільки інтерпретацій. це так само як з літературою - часто письменник сам не шарить, скільки змісту він вкладає в твір, поки цей зміст не розкопають рецензенти) на виході інфи завжди більше, ніж на вході. мені цікаво, чи справді у творах є так багато того сенсу, скільки його хочуть бачити мистецтвознавці? бо про це цікаво дивитись і читати, але іноді інтерпретація перетворюється на ілюзію, іноді взагалі на маразм. але я розумію - так жити цікавіше!
а документалки вартісні принаймні з погляду фактажу - про Клімта і його жінок, про Мунка і його психози, про Ван Гога і Поля Гогена, про Пікассо і його кубізм - для загального розвитку дуже круто)
rainy_lily: (кнішки)


"Были использованы открытые уже давно, но применявшиеся лишь в технике трионы: маленькие кристаллы кварца, структуру которых можно изменять, воздействуя на них электрическим током. Кристаллик, по своим размерам не превосходящий песчинки, мог заключать в себе столько же информации, сколько ее содержалась в древней энциклопедии. Реформа эта не ограничилась изменением лишь способа записи. Решающим было введение качественно нового способа пользования трионами. Была создана единая для всего земного шара Центральная трионовая библиотека, в которой начиная с этого времени должны были храниться все без исключения плоды умственной деятельности человека. Каждый житель Земли мог немедленно при помощи простого радиотелевизионного устройства воспользоваться любым материалом, записанным на одном из кристаллов. Мы сегодня, пользуясь этой невидимой сетью, опоясывающей мир, совершенно не думаем о гигантских масштабах и четкости ее работы. Как часто каждый из нас в своем рабочем кабинете в Австралии, в обсерватории на Луне или в самолете доставал карманный приемник, вызывал Центральную трионовую библиотеку, заказывал нужное чему произведение и через секунду видел его на экране своего цветного, объемного телевизора. Каждым трионом может одновременно пользоваться, совершенно не мешая друг другу, пюбое количество людей.

В трионе можно закрепить не только световые изображения, вызывающие изменения в его кристаллической структуре, – страницы книг, фотографии, всякого рода карты, рисунки, чертежи и таблицы: в нем так же легко можно увековечить звуки, в том числе человеческий голос и музыку; существует способ записи запахов. Короче говоря, все, что доступно воображению, может быть зафиксировано, сохранено в трионе и по требованию абонента предоставлено ему."
 


 ггг, опис Центральної бібліотеки нічо не нагадує?от тільки до запахів інтернет ше не дійшов)
rainy_lily: (ліса)
сьогодні на трамвайній зупинці бачила мальчіка, про якого ми колись в школі думали, шо він гей. і бачила я його за руку з іншим мальчіком. тіки здогодом помітила, шо то просто вища за нього дєвочька рокерсько-патлатого вигляду)) отакі-то прівратності судьби) а ви як думаєте, нормально воно, коли так?)

а взагалі, світ не міняється. дівчата з білими бантіками з видом заговорщіц розповідають якісь сплєтні одна одній. хлопці хвастаюцця розумом перед дівчатами. і липнуть одні до одних - а найголовніше, думають, шо то не видно збоку)) а я сиджу, спостерігаю, і шось мені геть зовсім не вірицця, шо це вже чотири роки минуло. а ше мій малий - ну от, вже не малий, а дорослий мужчіна, закінчує цьогоріч школу. а наче тіки вчора з садка тікав))

ну таке, ностальгія напала, піду заїм її солодким)
rainy_lily: ("достать чернил и плакать")
я відчуваю себе двістіпідесят раз прокомпостованим квитком на трамвай/тролейбус. 
як лікується стан компосту? 
rainy_lily: (феміда)
...і коли я десять по дванадацятій залажу до френдстрічки з надією о 00.20 звідти вилізти, в голові не вкладається, шо через 5 хвилин - уже 00.35 - ліричний відступ.

подивилась Престиж - в лежачому положенні тільки фільми й дивися. очікувала..хммм, та нє, шо я брешу, нічо я не очікувала, це ж Голлівуд. все ясно, в принципі. хоча, звісно, кінець так нічо вийшов, ця безкінечна вервечка оживших фокусників трохи порадувала) навіть не знаю тепер, шо ж ліпше - Ілюзіоніст чи Престиж? всі кажуть, шо другий. може, дійсно, нагромадженням трюків він. але напрягла мене сильно отам машина Тесли (з Ніколою, певно, все вигадали, нє?). от не сприймаю я в таких фільмах фантастики на кшталт клонування людей. має ж бути розгадка! ну це таке, вопшім. вечір з серцем, яке дико поколює у вертикальному положенні, ми непогано провели у горизонтальному. курсова стоїть.
зате от я так озирнулась навколо і вовнутрь себе й зрозуміла, шо майже позбавилась локальних напрягів, які раніше дико дратували. одним кліком мишки і ще кількома налаштуваннями мозку. хорошооо)))
rainy_lily: (кнішки)
є 4 типи підготовки до екзамену:
1. ти майже все вивчив і сподіваєшся, шо тобі попадеться  усе, крім того, шо ти не знаєш.
2. ти майже нічого не вивчив і сподіваєшся, шо тобі попадеться хоч шось, з того, шо знаєш.
3. ти нічо не вчив і тобі пофіг
4. ти нічо не вчив, але надієшся виїхати на своїй ерудиції/харизмі/вмінні заговорювати викладачеві зуби/писати розумними слвоами, які справляють враження присутності знань.
в принципі, мав би бути ше й п'ятий тип: все вивчив, все знаю да, я ботан, і шо? але, гм, чи такі ше існують?) для мене досі залишається загадкою рівень підготовки заучок - бо і вони часом лажають)
доповнюйте, якшошо)
 
rainy_lily: (summer is coming!!)
забула похвалитись) мені [livejournal.com profile] irka_nerpa  спрезентувала одну дуже класну вєщь, із Праги - календар з плакатами Альфонса Мухи. хоч календар на 2011 рік, але я на радощах вже вліпила повісила його на стіну - бо стіни страшні голі  бо гарно ж! отакий він у мене красотун:



і ше дві мухи )
rainy_lily: (Default)
пам'ятаєте, була така старезна пісня про "Пропала собака, по кличке Люси". у мене пропав настрій. у нього навіть клички немає, шоб  взяти й покликати його.

це я вам метафорично жаліюсь, бо всі жаліються, а я шо, сама рижа чи шо? я тоже можу і буду, та.

так от, настрій пропав. зібрав манатки, тихо так, підло, навіть дверима не хлопнув. пішов, зараза, і не сказав, коли повернеться. не попрощався навіть. я зранку встала, ввімкнула мозок - а його нема. я, в принципі, вмію без нього обходитись - є один рецептік - лягти спати знову. тоді байдуже, є він зі мною чи нема. ну але абідно, нє? 

сиджу, нервуюсь, нагнітаю обстановку, рву і мечу конспекти до екзамену.
злюся і вибираю ціль для пораженія. вибрала жж.
і сподіваюсь, шо завтра він вернеться. 
бо хіба то діло - жити без настрою? так не пасує. тим паче, я так звикла, шо він у мене є.
повертайся, чуєш? я скучила за тобою, чувааак!)
і не кидай мене більше тако - я ж не переживу стільки часу без тебе.
аййй нііід юююю! енд ю нід мі ту, ай ноу. я вже помітила, шо ти без мене не можеш)
та, і бзв, якшо ти не вернешся і не будеш зі мною,я  повішу на тебе купу арештантів за то, шо не можу готуватись до екзамену. во! 

 
rainy_lily: (cat.girl.city)
продуктивність праці впевнено і вперто прямує до нуля. нічого не хочеться робити. або навіть не так. хочеться робити, але сидиш і думаєш: блііін, це через годину вже треба збиратися і йти. а година - це ж так мало, я нічого не встигну. і замість його, щоб підірватись і почати таки шось робити, мінімально робити, я нию сама собі. шо весь мій день схожий на ковбасу, перетиснену нитками, які не дають ту ковбасу нормально з'їсти. бє. я не люблю обмежень, але в такому вигляді вони завжди будуть. нечасто буває, шо я виділяю собі день-кілька на певну справу і займаюсь тільки нею. та ше й ця всюдисуща натура - хочеться ж, щоб все й одразу. або не можеться вибрати, що з всього найголовніше. отак і сиджу, поміж усього цього і нічого толком за день не роблю, а тільки думаю. думати шкідливо - скільки мільйонів разів я собі вже це казала???
rainy_lily: (феміда)
аналітичні здібності в дівчат найкраще виявляються при прораховуванні всіх можливих і неможливих шляхів підступу до хлопців)

тудей

May. 3rd, 2010 10:36 pm
rainy_lily: (Default)
сьогоднішній вечір я провела богемно) за шо окреме "спасибі" Василині ака [livejournal.com profile] bohemka, тому що вона чудова))) *і хай вас не дивує це просте пояснення, бо так воно і є*))

а ще ми потопали) у джазі і в зливі)) ні в тому, ні в іншому не втопились, бо закінчились вони) злива минула, з Флюгерів ми втекли) зате бачили ці божевільні танці під джаз в перемішку з дощем, тих шалених людисьок, які, мабуть, до трусів промокли, але відривались і ковбасились під зливою від щирої душі) і я пошкодувала, що знову не взяла мильниці *привіт, Навахо!* але джаз, джаз був такий трушний і справжній, і вуйки на сцені собі теж добряче ковбасились, аж поки їм не завадила гроза)

і тепер, вже суха (бо ногам таки довелось поплавати в калюжах) і нагодована, сидю і намагаюсь зібрати до купи враження останніх кількох днів)*Кімарсан, привіт!*)) давно вже не було навколо так багато народу) тішусь неймовірно) і сплю на ходу - активність дається взнаки))
rainy_lily: (Default)
подивилась нарешті "Еквілібріум". рекламували нам його як антиутопію.
знайшла там шматки:
Рея Бредбері, "451 за Фаренгейтом" - спалення книг.
Станіслава Лема "Повернення з зірок" - бетризацією людей так само хотіли позбавити емоцій. правда, в Лема тільки агресії, у фільмі - всіх емоцій.
Джорджа Орвела - культ вождя плюс на початку фільму я думала, що малий таки здасть свого батька, як це було в Орвела, і мене здивувало, що все навпаки.
кажуть ще, що є аналогії з Гакслі і Замятіним - ну, якраз усіх найвідоміших вмістили в один фільм.
правда, не обійшлось без голлівудщини, сцен зі стріляниною явно більше, ніж треба, плюс надто вже той Престон ідеальний боєць. ну і протягом усього фільму мене не покидало відчуття "Матриці" - костюмчик в головного героя геть як у Нео)
загалом непогано, хоча кінець трохи спаскудили чимось на кшталт хепі-енду)
ну і, звісно, хто вождь, з самого початку було ясно)
rainy_lily: (вангог)
деяким людям варто заборонити говорити слово "я". бодай на якийсь час. може це полікує їхній стан безнадійного егоїзму)
rainy_lily: (Default)
живого спілкування бракує, це да.
заміняю його спілкуванням з мертвими, які говорять. з авторами книжок і з їхніми думками.
купила біля Фе сьогодні нову дозу спілкування у кількості 6 штук.
живемо далі.
вечірня хандра минає зранку. але зранку минає чомусь дуже швидко.
живемо далі.
і чекаємо.
лишилось визначити - чого саме.
це таке - часом хочеться писати сентиментально, добре, що це хвилинні бажання.
rainy_lily: (парижжжж)
неочікувано з'явився кавалок вільного часу і я аж не знаю, чим його заповнити)) звісно, є кілька мозкограючих справ, але вони не настільки нагальні. я так давно чекала, поки в мене звільниться час, що навіть забула, для чого він має звільнитись:)
хоча, давно хворію на хворобу "закачай і заникай" - качаю фільми і забуваю їх дивитись/відкладаю перегляд. от сьогодні можна з нею почати боротись.а взагалі - отак завжди, все життя у чеканні вільного часу, потім його провтикуєш і знову чекаєш, щоб знову провтикати) єххх)
rainy_lily: (summer is coming!!)
ти обожнюєш той запах, яким вона завжди так зваблююче пахне.
тобі все мало тих ковтків спілкування, які вона дає тобі щоранку.
ти готовий пожертвувати 15-ма хвилинами ранкового сну, лише щоб з нею вкотре зустрітись.
а її шоколадна, мммм, шкірка, ммммммМММ!! язик і рецептори просто божеволіють від шаленства смаку!
але ось одного ранку ти відчуваєш - щось не те. вона тебе вже не задовільняє. від неї не чути того солодкого аромату, а спілкування з нею має огидний кислуватий присмак. і ти розумієш - вона тебе зрадила. вона - це твоя улюблена кава. зіпсувалась. не смакує. розчаруванню немає меж.

в тебе цілий день поганий настрій, а увечері ти йдеш на кухню лише для того, щоб відімстити їй - із чаєм. ти закручуєш з ним роман. все розвивається стрімко - кілька горняток на день. зелений, чорний, з бергамотом, фруктовий, липовий - ти змінюєш їх як, даруй на слові, шкарпетки. і все для того, щоб забутись. кожного ранку, ставлячи на плиту чайник, ти меланхолійно дивишся на джезву і згадуєш старі добрі часи. і потай від себе мрієш, що вона повернеться. смачна, ароматна і справжня кава.
ліричний відступ закінчився. а тепер питання: яку каву ви п'єте? бо в каві з Галки я шось розчарувалась, або, може, не знаю, які сорти там найліпші. але мене цікавить не тільки Галка. може є ще щось хороше, таке справді, щоб мммм і щоб у нас нею стався роман)) то як?
rainy_lily: ("достать чернил и плакать")
навіяні вони тим, що я не готуюсь до сесії, а вишу в неті і читаю рецензії на всяку попсу і непопсу) так от:
1. ваше імхо: чи є серед світових бестселлерів останніх, скажімо, 10 років щось справді вартісне? приклади в студію))
2. як ви визначаєте, що з читаної вами художньої літератури фігня, а що не фігня? якісь особисті критерії і теде.
3. і питання до дівчат/жінок (хоча, хз, як воно станеться)): сучасний інтелектуальний жіночий роман існує? і якщо можна, з прикладами. я просто в цьому геть не шарю)
сенькс за увагу і за відповіді, якщо такі будуть, п'ятниця ж))
rainy_lily: ("достать чернил и плакать")
читаю все ту ж антологію, про яку писала в попередньому пості. читаю і помаленьку починаю відчувати себе попсюком. ця любов до Ремарка в нашого курсу майже тотальна. але ще тотальнішим мені чомусь здалось піднесення Гарсії Маркеса. і я майже впевнена, що більшість з тих, хто пише, що так захоплюється магічним реалізмом, в очі не бачили книжок Маркеса.

колись і десь натрапила на думку щодо Ремарка, що всі його книжки - це як одна велика, тільки кожного разу герої інші, а зміст підтекстів і вдалих цитат, які хочеться виписувати, практично не змінюється і що це такий собі набір кишенькової філософії. не знаю, я поки що тільки "Арку" і "Трьох товаришів" читала, подивимось. але вже помітила, що є незмінні герої типу барменів, які по-панібратськи спілкуються з головним героєм, росіян, які стають душевними друзями, повій, з якими головний герой теж у добрих відносинах і хороша випивка - обов'язковий елемент)
але ж попри все, хай навіть той Ремарк всім так подобається, гіршим він не стає від цього) може хтось думає інакше?)

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 22nd, 2017 02:50 am
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014