rainy_lily: (кнішки)
блін! от вибрала собі темою диплому подорожній нарис і читаю всякі цікаві штуки, від яких думки в голові починають рухатись хаотично і не в ту сторону)
читаючи про те, як у 18 столітті одна англійська панночка подорожувала Кримом і Росією (Петербург-Москва), я відчуваю очевидні переваги нашого часу. дороги - як би ми на них не наганяли, але вони є. готелі - які б дорогі і совкові, але це не солом'яне ложе з блощицями. можливість поїсти - не всюди є кафе-забігайлівки, зате є магазини, де вже точно можна купити шось перекусити. навіть у забитому селі в будній день ви знайдете відкритий магазин. зрештою, автобуси й маршрутки. трохи подорожуючи останній рік, я часто думала про те, шо ше якихось 10-15 років тому вся ця система з маршрутками була геть неналагоджена. і хай навіть зараз із якогось села їде тільки одна маршрутка в день, але вона їде! ну або ж стоп. уявіть собі стоп у 18 столітті - от зламалась у англійки карета (чи на чому вона там їхала) десь посеред кримського степу - і фертик) якшо чесно - мені взагалі важко собі уявити мандрівки того часу з моєю звичкою до комфорту. хоча, є люди, які кажуть: "а як ти спиш у тому наметі, це ж капєц як незручно?". але, імхо, незручно - це подорожувати у 18 столітті, коли ніяких тобі вказівників, туристичної інфрастуктури і всякого такого)(гоню, звісно, але думаю, подорожі тоді були не такими приємними, якими можуть бути тепер). такшо у нас комфорт, хай навіть це намет і пісна каша в казані)

а Олдос Хакслі, в якого є доволі класна (місцями) книжка "В дорозі" (не плутати з Керуаком, хоча там сплутати неможливо)), пише про те, шо читання і подорожі у чомусь схожі. справжній мандрівник вважає подорожі своєю пагубною пристрастю. так само як захланний читач, який хоче побільше всього прочитати, мандрівник хоче побільше всього побачити. іноді подорожі, як і читання, стають obsession, ти одержимий ними. і тобі хочеться все більше й більше читати/подорожувати. іноді навіть не заради змісту книжки чи побаченого в подорожі, а через сам факт такого часопроведення. Хакслі має рацію - передчуття цікавої книжки, яку я ось-ось прочитаю, можна порівняти з передчуттям нової мандрівки, яку я собі планую)

і ше багато всяких думок в голові крутиться. а ностальгічні білети на маршрутки-електрички, знайдені шойно в гаманці, переконують мене, шо не дарма я такий Плюшкін і нічого не викидаю - у тих білетах живуть спогади)
вже хочу кудись)
rainy_lily: (вангог)
а давайте ви мені запостите якусь легенду цікаву? я от вам можу розповісти легенду про Місяць. чогось згадалось. словом, діло було так: )
rainy_lily: (Default)
оце щойно розсекречувала архіви кгб переглядала старі записи в блокноті а-ля особистий щоденник і натрапила на кілька фразочок, які  сконструював мій нехитрий мозок. було це десь півроку тому. дешо мені навіть сподобалось:

   Конструктиву не вийшло - я знову прогуляла співбесіду на небеса
чи
 
Думки вголос - найкращий спосіб сказати не те, що ти насправді думаєш.

або
Крутитись мусиш завжди . Ти - як дзиґа, хтось обов'язково має привести тебе в рух.
rainy_lily: (Default)
дійові особи:
рейн_лілі  
Жуткій настрій
Апатія
Сум
Безнадія
Нерозсудливість
Безпробудний (інше імя -вічноп'яний) Песимізм
Нереалізовані ідеї
Вбиті креативні задуми
зелена кімната. два крісла навпроти. в одному в трьох свертах сопе над щодеником практики рейн_лілі, в іншому Жуткій настрій курить сигару.
 Жуткій настрій і дивиться на рейн_лілі ненажерливими очиськами і квапливо міркує про спосіб її звабити. хоча, свої роздуми він перериває тим, шо  зара точно притусуєцця ше його падружка Апатія і вони захочуть поїхати в Депресію (курорт такий).
влаштують там п'янку з розпиванням крові рейн_лілі. До них приєднаються Сум з Безнадією, Безпробудний Песимізм (надмірно споживає конь-як) і Нерозсудливість(вино "Чорний Доктор"). 
а опісля чуваки всі разом заквартирують у рейн_лілі всерйоз і надовго. з нічними п'янками і повертаннями додому зранку, якраз тоді, коли про них  і вартує згадувати. А оскільки місця в рейн_лілі в голові багато, згодом там зявляться ше й Нереалізовані ідеї та Вбиті креативні задуми
зрештою, всі вони вони вирішать, шо з'їжджати все одно нема куди. тому вони урочисто повідомляють шо залишаються. рейн_лілі з великої радості втрачає свідомість, розум і здоровий ґлузд)))
з неба починає грати Горан Бреговіч
завіса 

rainy_lily: (Default)
Осінній вечір, незадоволено бурмочучи щось собі під ніс, кладе на відполірований журнальний столик книжку (здається, Тані Малярчук, вечір захопився сучукрлітом) і вирішує нарешті спуститись на землю. Як-не-як, вже час.
Сьогодні зранку  в гості приходив туман, який все літо вилежувався на печі, а ось тільки тепер спромігся на сяку-таку ранкову пробіжку. Казав, земля купила собі нове осіннє пальто, брунатно-помаранчевої барви. Як завжди, шастали з осінню по бутіках та магазинах.
- Ох ця мені осінь, -  вечір звик розмовляти сам із собою. - Така вже вертихвістка: і раніше до неї прийди, і холод з собою притягни, та до компанії не забудь того песиголовця вітра прихопити, без нього ніяк. От літо - інша річ. Можна потягувати собі свою "Маргариту" на ґанку, аж поки гикатись не почне -  ніхто про мене й не згадує.
Вечір роздратовано хапає плащ, темно-синій, майже чорний і  лаючись стиха, грюкає за собою дверима.
Старий ліфт, повискуючи і гойдаючись, піднімається нагору. Розчиняються дверцята і вечір, запалюючи цигарку, примружує око, розгядаючи кнопки. Перший поверх. Земля. Поїхали .
<До чого тут це все )
rainy_lily: (Default)
«Щоб помститися за викрадення свого побратима, герой, переодягнувшись мандрів-ним музикою, виманив з кубла викрадачки чотирьох її неповнолітніх дочок та маленького сина. Завдавши кожному з малюків смертельного удару в лобну ділянку черепа, герой поскладав трупи в мішок, після чого вбив і матір - викрадачку його побратима. Однак перед смертю викрадачка встигла відрізати побратимові ногу й почала готувати з неї обід» (Олекса Негребецький, «Котик і півник»).
ше трохи байок) )
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
так пусто всередині, шо можна взяти душу і натягнути її на тамтам - замість шкіри.
всередині так пусто, шо чути відлуння ехо.
тихо там. а тут я голосно розмовляю. щоб нікому не почулося випадково, як у пустоті всередині перекочується з одного кінця в інший кишенькове маленьке серце.
rainy_lily: (Default)
Погана пам'ять іноді буває корисною. Наприклад, коли хочеться забути якісь образи чи провини. Може, сам факт і не забуваєцця, але точний зміст іноді важко пригадати. І тоді вже можна придертися конкретно до себе - а чи справді було шось таке надто неприємне?
Мораль байки: з поганою пам'яттю (десь такою як в мене) жити легше.
Інша мораль: я все одно хочу хорошу пам'ять!

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 23rd, 2017 12:41 am
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014