rainy_lily: (кнішки)
Час потрібно проживати, а не заощаджувати, бо в якусь мить виявиться, що всі ті часові заощадження й так з'їла екзистенційна інфляція.
Кшиштоф Варґа

як на мене, чудова і дуже доречна цитата. про те, шо поміж буденного "треба" варто шукати час на те, шо "хочу". і забути фразу " а пожити я ше встигну потім". жити тут, тепер і зараз, відповідно до своїх теперішніх бажань. бо навіть дуже бажана річ згодом може виявитись просто неактуальною...
rainy_lily: (кнішки)


"Были использованы открытые уже давно, но применявшиеся лишь в технике трионы: маленькие кристаллы кварца, структуру которых можно изменять, воздействуя на них электрическим током. Кристаллик, по своим размерам не превосходящий песчинки, мог заключать в себе столько же информации, сколько ее содержалась в древней энциклопедии. Реформа эта не ограничилась изменением лишь способа записи. Решающим было введение качественно нового способа пользования трионами. Была создана единая для всего земного шара Центральная трионовая библиотека, в которой начиная с этого времени должны были храниться все без исключения плоды умственной деятельности человека. Каждый житель Земли мог немедленно при помощи простого радиотелевизионного устройства воспользоваться любым материалом, записанным на одном из кристаллов. Мы сегодня, пользуясь этой невидимой сетью, опоясывающей мир, совершенно не думаем о гигантских масштабах и четкости ее работы. Как часто каждый из нас в своем рабочем кабинете в Австралии, в обсерватории на Луне или в самолете доставал карманный приемник, вызывал Центральную трионовую библиотеку, заказывал нужное чему произведение и через секунду видел его на экране своего цветного, объемного телевизора. Каждым трионом может одновременно пользоваться, совершенно не мешая друг другу, пюбое количество людей.

В трионе можно закрепить не только световые изображения, вызывающие изменения в его кристаллической структуре, – страницы книг, фотографии, всякого рода карты, рисунки, чертежи и таблицы: в нем так же легко можно увековечить звуки, в том числе человеческий голос и музыку; существует способ записи запахов. Короче говоря, все, что доступно воображению, может быть зафиксировано, сохранено в трионе и по требованию абонента предоставлено ему."
 


 ггг, опис Центральної бібліотеки нічо не нагадує?от тільки до запахів інтернет ше не дійшов)
rainy_lily: (вони)
коли в неті нудно, часом читаю свій жж за тегами. дякуючи короткій пам'яті, можна його перечитувати, як шось нове ну або майже нове. це як у Ірвіна Ялома: "Ваши новые знакомые оказываются вашими старыми друзьями, и вы сами можете класть себе подарки под елку")
знайшла в себе піврічної давності пост про повітряні замки. а тепер вони кам'яні) отак і виходить - мрії стають реальністю, як тільки ми забуваємо про них. десь колись читала, шо все найкраще стається неочікувано. у моєму житті це підтверджується на сто з гаком процентів)) тільки як би це себе привчити теперішні мрії покласти в шухляду і забути про них, шоб потім порадіти їх здійсненню?*
* під мріями тут мається на увазі те, шо не залежить від нас і наших зусиль, а стається само собою))
rainy_lily: (кнішки)
Люди – наче квіти: шість мільярдів нарцисів.
і
Нікого не можна втримати вдень за допомогою того, що відбулося вночі.
rainy_lily: (вангог)
Единожды - все равно что никогда. Если нам суждено проживать одну-единственную жизнь - это значит, мы не жили вовсе (с)
rainy_lily: (вангог)
обидві мої аськи покінчили життя суєцидом, оскільки вирішили, шо їм ні для чого жити. чи, може, то все-таки я жистокій убійца?) з однієї можна зробити аськозомбі, хтось має якісь аргументи "за"?:)
***
в Чхартишвили вичитала: "При выборе способа самоубийства, предложено следующее толкование:
когда человек вешается, это симптом сексуальной фрустрации;
когда человек выбрасывается из окна, это свидетельствует об инфантилизме и подсознательном желании вырасти, стать взрослым (типичная сцена: будущий самоубийца стоит на парапете, все его уговаривают, утешают, успокаивают, все от него «зависят», всем он нужен);
если женщина бросается под поезд (синдром Анны Карениной) – это верный признак стремления отдаться во власть фаллического монстра и т.д."
там ше купа всього про суєцид і дипресію, яка виявляється, є нічим іншим як бажанням смерті, О_о. якшо оживлю аську, ніколи більше не буду ставити статуса "дипресія":)
***
написала 1 розділ курсової. лишається ще один і вступи-висновки-література, але це вже такоє:)
rainy_lily: (Default)
позичено у [livejournal.com profile] dzhiva
Когда человек был ещё ребёнком, бабушка всегда говорила ему: «Внучек, вот вырастешь ты большой, станет тебе на душе плохо — ты иди в храм, тебе всегда там легче будет».

Вырос человек. И стало ему жить как-то совсем невыносимо. Вспомнил он совет бабушки и пошёл в храм. И тут к нему подходит кто-то: «Не так руки держишь!» Вторая подбегает: «Не там стоишь!» Третья ворчит: «Не так одет!» Сзади одёргивают: «Неправильно крестишься!» А тут подошла одна женщина и говорит ему:

— Вы бы вышли из храма, купили себе книжку о том, как себя здесь вести надо, потом бы и заходили.

Вышел человек из храма, сел на скамейку и горько заплакал. И вдруг слышит он голос:

— Что ты, дитя моё, плачешь?

Поднял человек своё заплаканное лицо и увидел Христа. Говорит:

— Господи! Меня в храм не пускают!

Обнял его Иисус:

— Не плачь, они и меня давно туда не пускают.
rainy_lily: (Петрик П'яточкін)
"Я завжди уявляв собі рай у вигляді бібліотеки" 
Хорхе Луїс Борхес
до слова - я теж:)
 
Найкращі хвилини свого життя людина забуває найшвидше....За життя ми не раз буваємо в раю, та пам'ятаємо лише вигнання.
Мілорад Павич
цілком солідарна:)

ППІ

Oct. 15th, 2008 09:50 pm
rainy_lily: (Default)
*тоїсть популярне поянення інтелектуальності*
"просто придурком легко бути,а я не шукаю легких шляхів" ©
оть, так тримати! а я поки шукаю табличку, на якій пише "Шлях 1. Складність: важкий")))
rainy_lily: (метелик)

Де ділися всі бурі серця?  Розбилися об похмурі скелі буття.

Що можна дати іншому крім дещиці тепла? І що більше треба?

Хто б міг жити, не вміючи забувати? Але хто здатен забути все, чого не хочеш пам'ятати? Уламки спогадів, що роздирають серце. Аж коли втратиш все, задля чого варто жити, стаєш вільний.

Ніщо не повторюється. Повторюємось лише ми, оце й усе.

Якби не мрії, ми б не могли витримати дійсності.
 
Найненадійніший різновид щастя - кохання.

Зовсім не замислюючись над ним, немов порожньою посудиною, наповнює її будь-чим і зве коханням. Чого тільки в цю посудину не напихали! І страху перед самотністю, і цікавості до чужого "я", і надмірного потягу до самоствердження, і мерехтливого віддзеркалення власної фантазії. Та хто знає який її справжній зміст?

Хтось когось завжди кидає. Часом ти ще кохаєш когось і він тебе випереджає.

Не в кожного життя - мов той дім, який можна постійно оздоблювати меблями спогадів. Багато хто живе в готелі, в різних готелях. Роки замикаються за ним, як двері готельних кімнат.

Лише дрібниці відкривають нам очі, а важливі вчинки нічого не пояснюють.

Самотність - одвічний рефрен життя. Вона не гірша і не краща, ніж чимало іншого. Про неї тільки надто багато говорять.

Якийсь божевільний світ: ти можеш обернутися в архангела, в блазня, в злочинця, і ніхто цього не помітить. Та коли в тебе відірветься гудзик - помітять усі.
Еріх Марія  Ремарк

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 23rd, 2017 12:40 am
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014