rainy_lily: (Default)
poleznaya-kniga-1_54

Про цю книжку я мала написати вже давно, бо десь із місяць як її прочитала і вона справила на   мене велике враження. Це не просто собі посібник про те, що треба їсти і що не треба. Це досить цілісний зріз харчового життя жінки, не тільки їжа, але й психологія її вживання, ритуали, з нею пов’язані, спорт, те, як ми змінюємося протягом життя і що у випадку цих змін варто робити з їжею. Словом, книга не однобока, не зациклена на певних продуктах і не радикальна, а дуже жива і багатогранна.

Починається все з того, що юна Мірей їде навчатися до Штатів, і коли повертається звідти, єдине, що їй каже при зустрічі батько, що вона стала схожою на мішок картоплі. Жорстоко і на Мірей це подіяло як холодний душ. Вона почала шукати способів схуднути і в цьому їй допоміг сімейний лікар, якого у книжці вона називає Доктор Чудо. Власне, у книжці є емоції і думки, які були у Мірей під час процесу скидання зайвих кіло, окремі розділи присвячені конкретним продуктам – хлібу, шоколаду, напоям, приправам і як з ними давати собі раду, і найголовніше – є способи закріпити отриманий результат на все життя, як це вийшло у авторки.

Головне правило, своєрідна червона нитка, яка проходить через весь текст: їсти можна все, що захочеш. Варто лише контролювати порції і не забувати закон всесвіту, який діє і у харчуванні: десь прибуває, значить десь має відбути. Дозволяєш собі сьогодні морозиво – обмеж завтра хліб. Все. І я, як то кажуть, люто плюсую, бо це діє. А про порції тепер теж завжди думаю, беру невелику тарілку для пасти і вибираю найменший шматок торта. Краще зїсти менше, але отримати від крихітної порції більше задоволення. Секрет, як це зробити, у книжці, не буду розкривати всі карти)

Крім задоволення, яке треба отримувати від кожного прийому їжі, варто ще памятати, що їжа на ходу, стоячи, і з газетою в руках не дуже сприяє цьому процесу. Крім того, коли ми робимо дві справи водночас, часто нам важко зрозуміти, що приходить момент насичення їжею, коли вже досить. Прислуховуючись до свого організму і не відволікаючись на інші справи, можна вчасно відчути цей момент і зупинитися.

Загалом я можу ще дуже багато писати про цю книжку, в мене з неї 64 цитати на кіндлі виділено, а це купа тексту. Але раджу прочитати – і не обовязково тим, хто худне, а й тим, хто хоче змінити своє харчування в бік більш збалансованого і здорового. Багато речей розкладає по поличках, чимало корисного можна взяти, не враховуючи рецептів) За мною от після прочитання тепер постійно ходить думка про маленькі порції і усвідомлений процес прийому їжі, і нам з цією думкою добре разом)) А ще я колись таки введу у свою систему харчування систему французьку, з закускою, основною стравою і десертом, якось воно так круто і зрівноважено виглядає, я помалу стаю фанатом)

rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
я все більше й більше пишу тут про їжу власне без самої їжі)) якось так воно виходить, шо крутиться багато навколо неї - і самопочуття, і якісь плани, і задоволення від хороших страв, і зустрічі-подорожі, поєднані зі смакотою.

а в житті тим часом люди з'являються невипадково. коли я тільки починала шось міняти у своєму харчуванні і якраз вийшла на нову роботу, моїм співробітником-"співкамерником" став хлопець, який класно шариться у здоровому харчуванні і давно практикує. купа спільних тем для розмов і водночас, що ціную, можемо і цілий день мовчати. бо я вже добре вивчила, шо таке жіночий колектив і як часто важко не говорити)) тепер от ще одна людина вимальовується, з органічними продуктами і здоровим способом життя. ше кілька років тому не могла б собі уявити, що це я буду отака)

період зелені і свіжих овочів починається) роблю соки і смузі, вчора до півночі пекла оладки з румбамбаром, а на обід вже третій день поспіль улюблений салат з сиру і редиски, я це люблю) і нарешті, з появою інстраграму, з чистою совістю можу спамити фотками на теми їжі. хоч часом мене мучить думка, шо тепер ще й я засмічую інформаційний простір своїми нікому непотрібними картинками, але я роблю це у відведеному для цього місці))) хоча от вставлю у пост для ілюстрації тут, щоб не був такий сухий)) тим більше, завжди бракувало місця, де можна показати колір свого життя. мій зараз - яскравий, як перші пестицидні овочі))
891363_222800091263108_770066257_n 10254058_1421336861460524_1602697121_n
майбутні салат з редиски і зелений сік
1662896_293419440827313_862790995_n 916017_1503733639855268_857106117_n
омлет з цвітною капустою й чебрецем і баклажани з часником, адигейським сиром і м'ятою
і насамкінець залишу тут три посилання на статті-навколо-їжі, які мені сподобалися і корисні) може вам теж сподо)
Дао интуитивного едока
Перемены в питании для начинающих: 5 простых принципов, которые сделают вас лучше
Что ни в коем случае нельзя есть на завтрак?
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
вчора закінчився тиждень детоксикації, який я для себе влаштувала завдяки  [livejournal.com profile] forest_people і групі Seasons Detox. а на думку чоловіка - закінчився тиждень голодування, бо він казав, що я геть нічого не їм, а я йому, що їм, тільки зелене:) в принципі, я недалеко відійшла від правди.

суть детоксикації: трохи розвантажити організм від токсинів і алергенів, тому крім явно шкідливих продуктів не можна було їсти червоних овочів, продуктів тваринного походження (молочні, яйця, жирне м'ясо), всього глютеновмісного (хліб, зернові), звісно цукру, чаю-кави - словом, я на тиждень стала веганом:)  було б добре, якби всі дозволені продукти були ще й органічними, але де таке шукати - не знаю, тому обходилася тим, що вже є на базарах: цибулька, салат, кріп, шпинат, капуста.

крім того, комплекс очищення передбачав масажі, прогулянки, багато води, хороший сон і дослухання до свого організму. детальніше розповісти не можу - дівчата, які створили програму, попрацювали над нею, їм належить це право) а мені пощастило долучитися і мати змогу пройти цей курс.

результат: мені дуже сподобався. відчуваю енергію, легкість, маю мінус 1 кг, який наїла, починаючи з осені, і відчуття голоду тепер не таке сильне. а колега, який в темі, каже, що від веганської їжі ще й тривожність менша. і ще я зрозуміла нарешті, чому вийшло схуднути минулого року, коли перестала їсти смажене і борошняне, а також перед весіллям - я несвідомо виключила з раціону більшість продуктів, які містять токсини, і організму запрацювалося легше.

знахідки: зелений сік у різних варіаціях. я пила його кожного ранку і він за своєю поживністю був як цілий сніданок. тому рецепт одного із зелених соків я забираю і буду активно юзати. вчора от за 2 хвилини накалякала лайнером контури - думала намалювати ескіз, а вийшов такий собі скетч-варіант рецепту)
_MG_8893

також мені сподобався салатик, де огірки поєднуються з авокадо. воістину, зелене із зеленим - найкраща і найсмачніша пара. ну і обід - гречка+салат, сочевиця+салат, вівсянка на сніданок (правда, з молоком і медом) - те, що теж буде зі мною. бо це реально приємно - коли відчуваєш себе легко)

детокси буду тепер проводити кожного сезону. тиждень раз на 3 місяці - це не так вже й багато, а користі море. її можна порівняти зі змащуванням скрипучих дверей, які одразу рухаються краще. організм так само легше сприйматиме навіть не надто корисну піцу чи млинці, які я дуже люблю, і не буде боротися водночас зі старими і новими токсинами:) - принаймні так я все це розумію)

труднощі: важко було лише перші 2-3 дні, потім я звикла. детокс тривав без відриву від роботи, але, на щастя, і без відряджень, тому їла вчасно і згрубша без заборонених продуктів (раз була юшка з помідорами і картоплею). найважче за цей тиждень було відмовитися від хліба: мені треба хоч шматок, інакше враження, що не наситилася. але останні дні і без нього прекрасно жилося. також я успішно пережила день народження свекра, якому щось підказало, що цього разу треба готувати не курку, а бурячки, гриби і давати зелену цибульку. я відверто напхалася дозволеним і, як істинний прихильник теорії знаків, вважаю: це був знак, що я все правильно роблю:) наприкінці детоксу купила собі дозволену чорну-пречорну шоколадку - захотілося трохи підсолодити життя, хоча з цим чудово справляються сухофрукти.

думки на тему: детокс - дуже популярна штука в америках, в інтернеті є чимало інформації, рецептів і ідей. для мене така програма є частиною саморозвитку, який нині багато хто критикує. мовляв, люди кинулися копатися у собі, відвідувати всілякі семінари, тренінги, проходити програми, бо немає чим зайнятися і взагалі - щастя в простому житті, а не в самокопанні. цілком згідна, щастя в простих речах, в тому числі у хорошому самопочутті і харчуванні, яке не обтяжує і дає відчуття легкості. але щоб добратися до цих простих речей і не тільки прочитати, але й усвідомити і використати в своєму житті, треба перелопатити цілу купу складної інформації, 95% з якої тобі не потрібно - і викристалізувати 5% корисного для себе.

а ще - те, що випробуване на собі і працює, сто процентів буде використовуватися. я робитиму детокси, бо це солодке відчуття перемоги над собою хочеться відчути знову і знову. це стимулює. плюс тепер я, яка завжди думала, що не маю сили волі, покращила самооцінку ще на 1 левел.
rainy_lily: (summer)
минулого літа я якось заскочила вдень на ринок. то був час, коли тільки з'явилася перша полуниця, а свіжа цибулька і кріп пахли так запаморочливо свіжо, як може пахнути щось дуже смачне. і оті запахи досі залишаються одними із найбільш потужних "ароматних вражень" у моїй пам'яті.

цього року я якось непомітно для себе почала ловити кайф від походів на ринок за овочами, фруктами і фермерським молоком. у п'ятницю в мене вихідний і зранку я з бідончиком (якийсь дідусь, коли побачив мене з тим бідончикомм, сказав, що вже й не розраховував десь ще надибати їх. а мама недарма колись із села привезла, це вам не пластикові пляшки)) і з сумкою йду на базар. на моєму невеликому місцевому ринку цікаву зеленину можна побачити хіба влітку - кінзу абощо. зараз тут переважно шпинат, щавель і черемша. ну й цибулька і кріп через цю таку ранню весну (дякую тобі, зверху!) вже ароматують по-повній. я купую молоко, зелень, обов'язково помідорки-черрі, фрукти.

IMG_1639


і ці покупки, що найважливіше, надихають мене готувати для себе, не лінуватися і харчуватися більш-менш здорово. зокрема, зараз мій найулюбленіший легкий і свіжий салатик - з помідорками-черрі і яйцем, дуже простий, але так мені подобається, що готую його майже щодня. ну а кольори інгредієнтів надихають ще й малювати, мені взагалі здається, що їжа - найбільш приваблива натура. в неділю розслаблялося-малювалося, вийшов такий аквареле-рецепт) замість салату можна використовувати шпинат або пекінську капусту, замість бальзамічного оцту - лимонний сік, замість тмину - хоча я вже тепер сумніваюся, що це він, бо у іншому магазині бачила таку саму траву із написом "тим'ян", можна додавати італійські або прованські трави - теж дуже смачно)

тепер планую не пропускати нагоди готувати щось смачне із сезонних продуктів - минулого року я все проґавила, але цього у мене є натхнення) плюс натура для акварельок теж класний мотиватор))
rainy_lily: (summer)
я останнім часом якось втомилася облизуватися на стільки хороших речей, які не можна купити в Україні. якісні нитки для в'язання замість турецької гидоти. цікаві і сучасні книжки англійською за адекватною ціною. тепер, схоже, до списку додасться ще й косметика, якою ми з мамою користуємося. моє кримське мило і мамину косметику тепер будуть виробляти у іншій країні, привіт пошта росії...(( хоча, сподіваюся, тих кілька магазинів, до яких у Львові привозили кримську продукцію, не закриють і не припинять возити.

натомість мене негативно дивує зростання кількості всіляких магазинчиків з еко-косметикою, де практично нічого крім російських Organic Shop і Natura Siberica не знайти. навскидку - "Майя" на Городоцькій, кіоск у "Скрині", в "Кінг Кросі", магазин "Стиль" на Ференца Ліста і "Сніжана" на Дорошенка. в передостанньому, щоправда, є "Царство ароматів", а у "Сніжані" давно не була. але повальна кількість цієї косметики попри начебто органічне походження дуже насторожує. ну і відгуки в неті не найкращі. натомість українське хороше у нас годі знайти. поки згадала тільки про "Срібні джерела" на Бандери - то такий магазин-аптека, там дуже багато всякого, косметика, ефірні олії, навіть еко-макарони і клітковина - і українського, і певно що російського, і болгарського, і бознаякого ще. своє мило, отаке як на першому фото, у Львові не зустрічала ніде. натомість друге, від "Дому природи" - багато де, але Карпатське з чорницею їхнє мені не підійшло.
1385309498 ch

ще пишуть, є фірмовий магазин "Царства ароматів" на Джерельній, треба буде сходити. але загалом уся ця ситуація мене не радує, кажіть, хто що знає про хороші магазини з всякими органічними, натуральними косметичними засобами, класно якщо українськими і якісними. бо я чесно втомилася від засилля натурисіберіки і органікшопу. можна інтернет-магазини.

ну а поки напишу внєзапно про макарони. ми з мамою ходили недавно на виставку у Палац Спорту (де знову ж таки ціла купа органікшопу) і по дорозі назад зайшли в магазин "Темп". оскільки ми падкі на все корисне, то затарилися олією льону, яку давно хотіли спробувати. а потім на товарній стійці я побачила коричневі макарони, отакі:

zdor2-05-250x314
з виробником - фірмою "Мак-вар" я знайома давно, ще з часів роботи у харчовій газеті, бачила їх на спеціалізованих виставках. залишити такі макарони на полиці я не змогла, тим більше, що на житнє борошно я теж падка, хоча мені багато його вживати не можна - і тим, у кого гастрит-проблеми з кислотністю, теж.

макарони мають кислуватий смак, ну і взагалі - хто пік із житнього борошна, знає цей смак. мені подобається. але є мінус - швидко розварюються, якщо не вслідкувати - на упаковці пише, що варити 2-4 хвилини, а після 5-ти у вас вже буде житня каша, а не макарони) не знаю, чи така розварюваність - результат великої кількості житніх висівок чи поганої якості - я не експерт, мені важко сказати. хоча якщо подумати, то виходить, що у таких макаронах невелика кількість клейковини (не плутати з клітковиною. клейковина - це глютен, білок, на який у деяких людей алергія, а клітковина - це залишки рослинних клітин, вуглеводи), яка і відповідає за те, щоб макаронина не розварювалася. наприклад у макаронах з твердих сортів пшениці клейковини багато.

словом, буду купувати ще такі макарони, пробувати, бо гірше мені від них не стало:) 500 г у "Темпі" коштувало біля 9 гривень, шо зовсім недорого - але це і зрозуміло, плюси українського виробництва. також бачила ці макарони у згадуваних вище "Срібних джерелах".

і до теми: буду вдячна за інфо про те, де зараз у Львові, крім "Ашану", затаритися несезонною, але свіжою зеленню типу м'яти, базиліку і тим'яну. Шувари якісь, нє? бо я на Шуварі була всього кілька разів в житті, геть не знаю, шо там і де. а заодно буду шалено втішена інфі про те, де купувати у Львові всякі цікаві крупи типу кіноа, зеленої гречки і несезонні овочі, типу кабачків, так шоб не нашпиговані дико хімією? є в нас таке? вегетеріанські магазини, таємні товариства здорової їжі?... сильно сумніваюся, але щиро сподіваюся на їх існування)))
rainy_lily: (fox)
на фастфудній карті Львова нині крім всяких макдональдсоподібних закладів типу Біг-бургерів і іже з ними є "Чудо-піч", є "Галдар", ще колись були Наминайки, Форнетті, але перші не розкрутилися, других певно хтось з'їв - у переносному значенні слова і ще був дійсно смачний "Смачний возик" - той взагалі швидко здох. і от на ринок швидкої їжі помаленьку вилазить грузинська їжа - якщо не рахувати тіток, які споконвіків продавали на базарах хачапурі))

спочатку я запримітила "Колхіду" на Городоцькій, вище цирку. виглядає вона як забігайлівка, з пластмасовими червоними стільчиками і столиками, але у вікні були виставлені лаваші, які я люблю, ну і я мусила зайти хоч подивитися. в результаті купила на пробу батон-лаваш з квасолею. і в той момент я собі подумала, шо це реально достойна заміна отим чудопечам та інший єресі, яка манить своїм фастфудним запахом. як мінімум тому, шо хімічного замінника квасолі нині немає, наскільки мені відомо, та й взагалі, квасоля це сила) крім того, у них там стоїть тандир (я сподіваюся, не показушний) і тісто не пахне характерним фастфудним запахом заморожених фабрикатів. зараз чоловік час від часу купує там хачапур з сулугуні, і він дійсно смачний. я стараюся стримуватися, бо той лаваш - підступна штука, але якшо раптом мені закортить фастфуду, то краще куплю такий.

а сьогодні замучені і вимерзлі після гуляння вулицею Франка і Стрийським парком ми заповзли у "Генацвале" на Франка. позиціонують вони себе як ресторан, але таки більше схоже на забігайлівку. лаваші так собі, з сиром ще нічо так, а телячий - буе, це був знак і останній раз, коли я їла телятину. а наприкінці нас чекав "приємний" сюрприз - ціни в кафе підросли, а меню ще не змінили. чому вони сказали про це тільки після того, як ми поїли - хз, напевно хотіли, щоб я остаточно переконалася, що "Колхіда" краща, там нам одного разу продали хачапур за 15 грн, коли на ціннику писало 18)) та ще й зелений чай у "Генацвале" пакетовий, бу.
rainy_lily: (aut)
то напишу. може я в танку, але от вчора вперше спробувала морозиво білоруське - "Белая Бяроза", ескімо шоколадне. ну шо я вам скажу - це не вершина морозивної майстерності, але воно смачне, воно з молока і воно справді дуже різниться від нашого. словом, спробуйте, поки не зіпсувалося морозиво і погода - хоча з останньою вже пізно, здається%)
***
були ми з коханим якось у Майстерні шоколаду і побачили там шоколад без цукру. ну мене, звісно, страшно зацікавило, шо ж вони там замість цукру використовують. написала їм на сайті їхньому листа. чекаю відповіді. чи то чекаю, чи буде взагалі та відповідь)
***
йшла в Сільпо сьогодні з твердим наміром купити 4 одиниці продукції - вийшла з горою спецій. в них там типу сезон спецій - продають розфасовані у пластмасові лоточки по 100-150 грам, дешевше, ніж пакетовані і є багато різних - барбарис, кориця в паличках, бадьян, різні перці, сушена селера, морська сіль і ще купа всього. в основному пишуть шо з Індії, Індонезії. тепер я задумалася над необхідністю забацати величееезну поличку для спецій і накупити баночок-скляночок. навіть бачила у "Деко" отакі з корками, але ціни-ціни!


bottlehood-spice-jars-8440
summer-party-decor-10-455x341 four spice jars 2
фотки вкрадені з Пінтересту
rainy_lily: (горнятко)
2d8e866d3105aa7ee589dc1a199260b2
слухайте, а чим ви снідаєте? (якщо, звісно, взагалі чимось снідаєте). я от купила пачку печива "Бельвіта" для хабаря подяки, прочитала, як вони його розхвалюють - типу ідеальний, збалансований вітамінами і мінералами сніданок. але ж то печенько!! а печенько для мене=канапка, а канапка - це не сніданок) бо канапку можна (і часто саме так і виходить) їсти на обід, скажімо, коли немає можливості нагріти собі нормальну їжу. а на сніданок - нуууу не знааааю. я снідаю вівсянкою, вже за інерцією, бо мені так простіше - досить поживно і не треба паритися, що ж їсти.

чогось згадався у зв'язку з цим мені ще американський сніданок - тости з джемом - ммм, звучить смачно) це не найкращий варіант для сніданку, але все ж кращий, ніж куповане печиво, особливо якщо хліб хороший, а варення домашнє) але, повторюсь, ніколи не сприймала канапки й інші страви типу хліб+ше шось у якості повноцінного прийому їжі.

ще от народ сирники зранку їсть чи там налисники (у американців панкейки) - задумалась над тим, наскільки це корисно. може й не надто, зате смачно, і, здається, у цьому випадку якраз є якесь раціональне зерно - якщо вже дуже хочеться чогось смачного але калорійного для хорошого початку дня, то хай той сирник чи налисник краще зганяється, коли добігаєш на маршрутку, ніж ввечері від нього зав'язується сало, коли сидиш, повечерявши, за компом)

взагалі, солодке на сніданок - це добре, бо це хороший настрій і ці калорії мають більшу ймовірність бути використаними) плюс класно, якщо це самостійно приготована солодка смакота) а якщо ще й корисна - то взагалі) наприклад, вівсянка чи домашній сир з родзинками) ваш варіант?
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
Щось давно я нічого не писала про їжу, а тим часом написати є про що. Недавно спробувала нарешті новий кисломолочний продукт – мацоні від ТМ «Молочний буфет». Це одразу два «вперше» - бо давно хотіла купити продукцію Троїцького молокозаводу і бо ніколи не їла мацоні. Мацоні виявився дуже смачним і дійсно молочним продуктом – що в наш час, на жаль, рідкість (кефір зі смаком порошку від «Простоквашино» – бррр, ніколи не забуду).

У чому особливість «Молочного буфету»? Вони виробляють кисломолочку термостатним способом. Тобто закваску для продукту наливають окремо у кожну скляну банку, потім туди наливають молоко і воно заквашується безпосередньо там. А під час виробництва «конвеєрних» йогуртів молоко і закваску, а може ще й хімію всяку, модифіковані крохмалі й іншу гидоту, змішують у загальній ємності і розливають потім по банках (пластикових, ясна річ) У чому перевага термостатного способу? По-перше, ніякої хімії туди вже не влиєш. По-друге, термін придатності невеликий, і за цей час корисні молочнокислі бактерії ще живі. Ну і по-третє, як мислю собі я, там тих бактерій таки більш-менш багато, а не як у інших йогуртах, де пишуть, що їх не менше скількисьтам мг, а насправді може бути рівно та мінімальна цифра.

Плюс, як пише Троїцький молзавод, його продукт негомогенізований – тобто на однорідну структуру, як у решти йогуртів, навіть не сподівайтеся. Там такі невеликі грудочки, які треба розмішати. Але в тому власне і смак, і натуральність – свого часу, коли у мене в селі робили ряжанку, то вона теж мала таку «грудочкову» структуру. Свою кисломолочку Троїцький молзавод також не стерилізує – звідси малий термін придатності.

Вийшла практично реклама однієї ТМ (мені не платили, нє, я сама)), але рекламувати дійсно є що) У Львові я купила мацоні в Сільпо на Виговського (у ВАМі) за 16 грн з копійками 285 грам, і наразі більше ніде не бачила, хоча на сайті є перелік міст і місць, де можна купити продукцію ТМ "Молочний буфет" і написано, що і в тому Сільпо, яке на Городоцькій, має бути. Крім того, ще продається йогурт класичний – але загалом асортимент львівській не радує, якщо глянути на все, що «Молочний буфет» пропонує. Мені от бракує моєї улюбленої ряжанки.

До речі, поряд на полиці супермаркета стояв такий самий термостатний йогурт виробництва ТМ «Волошкове поле». З «прекрасним» крохмалем у складі. І ціна не сильно відрізнялася. Тому, ворнінг!

А зі звичайних йогуртів я б радила якщо пити, то «Молокію» - найоптимальніший склад, на відміну від «Галичини», яка почала пхати у йогурти фігню, а їхня «Формула здоровя» - то взагалі якась катастрофа (але заради справедливості – кефіри у них ок, один раз навіть сироватка виступила, від порошку такого не дочекаєшся).

Ну і ще звернула була увагу на йогурт «Premialle» здається. Теж наче «елітний», скляна тара і висока ціна – і абсолютно гидкий склад. Не купуйте. І Активії з Даніссімами, Президенти туди ж.

Висновок – пора купувати йогурницю. Тільки де б ще хороше молоко знайти?

rainy_lily: (Default)
є у мене в голові такий коротенький список звичок для їжі, яких я б хотіла набути. вирішила написати про це.

1.не читати під час їжі
я дуже люблю читати - і роблю це дуже часто під час їжі, щоб не втрачати час дарма. порилася в неті, чому ж шкідливо читати і їсти одночасно.
пишуть, що перш ніж їжу оцінять твої смакові рецептори, кайф від її апетитного запаху ловить ніс, а від вигляду - очі. і шлунок вже тоді починає працювати, виробляти шлунковий сік - тому їжа швидше перетравлюється. якщо ж ти вшнипився в книжку, то часто не чуєш ні смаку, ні запаху, ні навіть не оцінюєш вигляд їжі - все на автоматі. шлунок негодує! він довго травить ту їжу і мучиться. та й мозок теж не шарить, що робити, яка ділянка має працювати перш за все - та, яка керує їжею, чи та, яка читанням.
крім того, це ще й шкідливо для очей - бо постійно змінюється відстань між ними і книжкою/читалкою, коли на секунду зазираєш у свою тарілку.
альтернативні пояснення в коментах вітаються)

2. жувати повільно і довго
часто оце друге випливає з першого - ми їмо швидко, бо не помічаємо цього. і їмо навіть більше, ніж треба. мені здається, що якщо довго пережовувати, можна менше їсти, бо шлунок ці жувальні рухи всі сприймає, і перетравлює швидше.

3. розрізняти голод і апетит
не знаю, чи правильно даю визначення, але суть приблизно така: іноді я бачу якусь смачну штуку і хоч не голодна, починаю її їсти. бо мій мозок мені каже, що це нямка, яку не можна пропустити.
крім того, є ще така одна установка, яка діє у багатьох сім'ях. умовно її можна назвати "ми вдома свиней не тримаємо": дітей замушують доїдати всю порцію, пофіг, хоче воно їсти чи нє. і потім це переростає у нашу ментальну рису: пішов у кафе, замовив порцію їжі, наївся половиною, решту запхав у себе насильно, гроші ж пропадають!! правда, в наших кафе і з нашими порціями таке не часто світить)) зате буває вдома, що шкода залишати/викидати.

4.харчуватися роздільно
я завжди любила їсти "вприкуску" - якщо картопля, то відбивна і салат напихалися разом. мені так нібито комфортно було. але тепер картоплі і відбивних я не їм розумію, що ні. роздільне харчування має сенс, і шлунок мені страшенно дякує, коли я згадую, що їсти все треба по черзі. і не дякує, коли я їм, наприклад, піцу. хоча вона може складатися з нешкідливих продуктів (бездріжджовий лаваш, шпинат, брокколі і моцарелла), але шлунок стогне, що мусить працювати з великою кількістю компонентів. і я його розумію! мені теж важко виконувати кілька справ одночасно)

отакі плани для роботи над собою. діліться зі мною і ви чимось таким, може я щось забула або накосячила)
rainy_lily: (Default)
я тепер практикую написання постів про погане після того, як мине трохи часу. це дозволяє тверезо оцінити ситуацію і не писати на емоціях.
так от, на днях вперше стикнулась із книгою скарг. попросили ми її у піцерії La Grotta (м. Львів, вулиця Краківська, 9).

прийшли туди поїсти, тому вибирали велику піцу. зупинилися на закритій сирній Аль Формаджо, 400 грам за 70 гривень. довгенько чекали на замовлення. і коли його принесли, ми прифігіли. блюдо було заповнене на третину якимись піциками - товстими шматками тіста, всередині яких начинка з сиру. і більше були схожі на 6 шматочків пирога, ніж на піцу. і,повторюсь, вони займали третину блюда. решта була посипана тертим сиром (і шо нам з ним робити, злизувати?). щодо ваги - я не впевнена, але на око до 400 грам не дотягувало. плюс вигляд: класична піца для мене - це тонко розкачане тісто з начинкою. якщо закрита - то зверху ще один шар тіста. якась тітка з персоналу доводила, що це такий вид піци. але чомусь в інших закладах вирішили не шокувати відвідувачів і робили закриту піцу традиційної форми.

реально це виглядало як знущання. ми попросили книгу скарг. її нам принесли. заповнену. нову їм, мовляв, не привезли. і це при тому, що останній запис був за лютий 2012 року. вже мовчу про те, що всі записи як на підбір - хвалебні оди.

і я б може ще зрозуміла, що це специфіка страви і навіть заспокоїлась, якби La Grotta не збрехала нам про книгу скарг. бо - я на сто процентів певна - що так і є. дуже і дуже негарно з боку La Grotta.

ми порадили La Grotta зазначити у меню, що піца має нестандартний вигляд. або приліпити фото. але я сумніваюсь, що La Grotta взагалі хоч шось винесла з цієї ситуації для себе.
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)

напало на мене натхнення, тому буде два пости підряд про їжу) вирішила написати саме про солодке - і саме про чорний шоколад. останні кілька місяців намагаюся їсти тільки його - ну бо солодкого ж хочеться. самонавіювання, що це корисно - діє. в той же час аргументи розуму, шо це ааа швидкі вуглеводи не завжди те, шо в нас продають під маркою чорного - не зовсім діють. тому спробую переконати себе. а вам просто для інформації.

1. в шоколаді, як і в будь-якому продукті, номер складника має значення. шо це означає? у складі продукту інгредієнти вказують у порядку спадання. і якщо я читаю, шо у шоколаді "Рошен" першим у складі йде цукор - значить, його там найбільше. і можна не тішити себе ілюзіями, навіть якшо на упаковці пише, наприклад, "70% какао".

2. в доброму шоколаді кількість какао-масла мусить перевищувати кількість какао-порошку і какао тертого - а отже йти у списку інгредієнтів першим.

3. рослинні жири - "ааа, рослинні жири!", "а якшо там рослинні жири?", "ти шо, будеш це їсти? там ж рослинні жири!" - це мене Роман тролить, якшо бачить їх у будь-якому продукті, не обов'язково в шоколаді.

я намагаюсь уникати цих жирів у тих продуктах, де їх не має бути - тобто де за допомогою рослинних жирів заміннють тваринні. це торти, цукерки, тістечка, згущівка, голландські сири - отут є список http://harmony.com.ua/text/2808.html. ну і шоколад - він один з лідерів, коли треба замінити молочний жир. чим такі шкідиві ті жири?

все просто: для того, щоб додати рослинний жир у продукт, його з рідкого перетворюють у твердий. цей процес називається гідрогенізацією і після нього отримуємо власне оті трансжири, якими нас лякають. чому? бо жир абсолютно міняє структуру і втрачає всі свої корисні властивості і навіть стає шкідливим. клітини організму повноцінно не живляться і накопичуються токсини. звідси - поганий стан шкіри, зайва вага і купу інших захворювань...

4. думаю, всі читали про те, що справжній шоколад має бути блискучим, а не матовим і ламатися з характерним хрустом. в той же час різні джерела по різному пишуть про те, як і коли цей шоколад має танути. одні - що одразу ж, у руках, і в роті. інші - що навпаки, якщо він натуральний і не містить рослинних жирів. я - за другу точку зору. і поясню чому. знову ж таки за приклад візьмемо попсовий "Рошен". він тане в руках за секунди, особливо молочний. коштує дешево. задекларований склад нормальний. але я майже на сто процентів впевнена, шо цей дешевий шоколад не може бути якісним. бо якшо у нас з легкістю хімічать скрізь, де можна, чому б не збрехати у складі продукту? зрештою, підкупити кого треба, шоб не перевіряли, чи відповідає написане на упаковці дійсному - не штука у нас. інша справа з Росією - я не сильно розбираюсь у політичних підтекстах, але, думаю, там давно і прекрасно знали, якої якості той шоколад. але саме зараз не домовилися про те, щоб змовчати з цього приводу. десь так.

5. ну і останній, непояснений для мене факт. у складі шоколаду часто бачу молочний жир. типу демонструють, що не додають рослинних. нет розказує мені, що це звичайний молочний, дійсно молочний жир. а я не вірю. параноя, нє?

висновок - купувати іноземний. хоча хто гарантує, шо і там десь у складі не приховане шось страшне? короче, точно параноя)))
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
писати про їжу, починаючи з хліба - цілком логічно. але багато хто не їсть хліба, шоб не товстішати від вуглеводів. у хащі калорійності залазити не будемо - про це є багато інфи в неті, і багато протиріч. по собі можу сказати одне - хліб їсти треба. це клітковина і в організму є потреба в ній. особисто я білого хліба не їм вже півроку. і не тягне взагалі. чорний і сірий - наше все! причому шматок-два в день мій організм вимагає командним тоном.

більше про хліб і навіть три фотки)) )
зауваження, виправлення косяків, конструктивну критику, доповнення, ваш досвід чекаю у коментах)
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
DSCN3542
десь недавно до мене дійшло, шо мені подобається грецький варіант харчування - де сир, оливки, зелень і головне - легкість тої всьої їжі. тому от питала в "дівчатах", ще в себе запитаю: хочеться купувати у Львові нормальний домашній сир, бринзу, яка не схожа на пасту і хоч трохи нагадує смаком карпатську і оливки без глютамату натрію і барвників штучних. паролі, явки, м? хто де купує, має перевірених продавців?
rainy_lily: (Default)
знайшла на Pinterest отакі веселі канапки - здається, це саме та кулінарна творчість, до якої і мене тягне на кухні) може колись теж щось таке придумаю, а поки що лишу це тут - хай піднімає настрій) і вибачте, якщо це вже боян, я не бачила)

dvvfvv
rainy_lily: (горнятко)
останнім часом вечеряю переважно салатами. головні критерії - шоб смачно, корисно, без майонезу. а калорії не рахую (надіюсь, ніколи і не буду над тим заморочуватись))

найулюбленіший - спрощений варіант грецького: бринза, солодкий перець, помідор (за наявності), салат (отой шо зелений), олія, сіль за смаком, але бринза і так дуже солона. це мій бест вже давно.

а ось недавно мама теж робила прикольний: варений буряк, апельсин, голландський сир, хрін, цибуля порей і заправити це все сметаною. але це на любителя - хоч смак мені дуже сподобався) ну і класичний певно, то буряк+чорнослив+родзинки і олія - ням) взагалі, люблю варений буряк, він і сам по собі смачний)

тепер ваша черга, напишіть мені якийсь смачний рецепт, м?  ^_^
rainy_lily: (горнятко)
знайшла на ФБ у однокурсниці однойменну з заголовком статтю. ну як статтю - скоріше набір тез. багато різних, навіть протилежних думок, простір для роздумів. для себе вивела правило, що нормально харчуватись - це знайти серед корисної їжі щось таке, що смакує і подобається мені. ну і поменше того, що шкодить - якось так раптово і легко вийшло моєму організму зрозуміти, що ці продукти йому не потрібні. маленький секрет - два-три шкідливих, але особливо улюблених продукти залишити в меню - як приз. для мене це шоколад і кава з цукром.
власне стаття:

"Один знайомий вважає, що нормально - це коли ніхто їжу не забирає, не претендує на неї і не пристає з безглуздими питаннями.

Отже, думка експертів American Academy of Nutrition and Dietetics.

Цей концепт пояснити нелегко, - визнають фахівці, - універсального визначення немає, тому що залучено безліч факторів: вік, вага, стан здоров'я, сезон, а також культурна спадщина, життєві обставини та досвід.

Професор в коледжі якось розповідав, що одного разу до нього приїхала літня родичка з Польщі, і сім'я запросила її в ресторан. Все складалося чудово, але коли подали картоплю, запечену у шкірці, родичка заплакала, відсунула страву, і сказала, що у війну з'їла стільки картопляних лушпайок, що один вигляд шкірки викликає у неї страшні спогади.

Читати далі )
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
хто знає якийсь смачний салат із сабжем? гугел не пропонувати, хочу шось перевірене)
rainy_lily: (Default)


а точніше кантуччіні. колись [livejournal.com profile] annnychka приготостила мене цією смачнючою штукою. потім я спробувала кантуччіні від "Палаццо Бандінеллі" і вони мені не сподобалось - тепер я розумію, шо там просто було забагато мигдалю, і це створювало приторний смак. тому вирішила сама спекти. печу я раз в століття, це видатна подія) вийшло смачно)
rainy_lily: (оса)
Untitled-13
підозрюю, шо за ієрархією шкідливості канапки стоять недалеко від піци - особливо ті, де намішано купу компонентів. але не можу втриматися, бо канапка з чорним хлібом, голландським сиром, шматком запеченої свинини і листком пекінської капусти - це таааак смачно!!

або інша варіація - запечений у духовці омлет з тою ж свининою (вже готовою), пекінською капустою, порою і посипаний зверху сиром - їла б і їла)

а ще зрозуміла, шо чай з м'ятою - єдиний, який смакує мені без цукру, от) м'ята, певна річ, домашня.

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 23rd, 2017 09:57 pm
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014