rainy_lily: (knit)
сьогодні я вперше зробила те, що має зробити у своєму житті кожна порядна жінка часто показують у фільмах - міні-вибух на кухні) ну і заляпала півкухні супом%) коли блендер від завеликої порції рідини не витримав і суп пішов верхом, мені було насправді дуже смішно - і навіть витирати ті всі патьоки потім не напряжно. а сочевично-морквяний суп-пюре - я нарешті почала готувати собі супи - вийшов неочікувано смачним, навіть імбир і селера, яких я не терплю, у якості спецій дуже навіть пасують туди)
***
поки в'яжу, слухаю аудіокниги. вибираю не сильно вдумливі - бо в'язати треба уважно і рота не роззявляти. і поки я втомилася від одноманітного Акуніна і отримала навіть завелику порцію страху від Кінга, взяла собі легкий "Щоденник Бріджит Джонс". і шо я скажу - це один із тих рідкісних випадків, коли фільм кращий за книжку%) на щастя, завжди можна уявляти собі Коліна Ферта, коли слухаєш)))
***
до мене вже прилетіли перші новорічно-різдвяні листівки. дякую вам, любі [livejournal.com profile] flirgleflip і [livejournal.com profile] malvalanda! мені так приємно тримати в руках ці листи щастя і читати ці писані від руки букви, вони дуже гріють! свої ж альтернативні листівки, як це не соромно, я ще не відправила - але вони будуть, чекайте і навіть не думайте, що я про вас забула!)
***
така безсніжна зима не сприяє святковому настрою, але я тішусь, шо тепло і немає хляпи. мало гуляю, більше сплю і в'яжу, маю три, а не два вихідних у тиждень - залізниця взимку більше відпочиває. але все одно лишній час переважно йде на сон: по 12-14 годин з четверга на п'ятницю - це норма. і насправді я не знаю, як навесні житиму без третього вихідного%)
страшенно хочу на ковзанку, але немає компанії. тому якщо хтось у четвер 2 січня або у п'ятницю, 3-го, хоче приєднатися, кажіть, підемо разом)
rainy_lily: (ліііітоооо)
нарешті після довгої перерви я знову осідлала ровер) їздили з коханим на озеро біля Суховолі. правда, озеро - то заголосно сказано, але основне ж - шо нарешті вибрались, накрутили десь 30 з гаком км, випробували свої ноги і трохи дихалку, повалялись на сонці, я присмалила плечі і тепер у мене велоруки - скоро будуть чорні) цікаво, шо завтра скаже моє тіло на все це)
взагалі, я не дуже люблю їздити містом через наш шикарний трафік і не менш шикарну відсутність велодоріжок. але сьогодні все було ок і навіть дуже ок. а дорога назад з шматком, де машини не їздять, бо її мають ремонтувати, де можна собі відірватись й гнати - це просто пєсня. як і нова Городоцька. після щебіню й каміння у Суховолі то взагалі рай) ехх, хороші б дороги і велодоріжки, і ровер - найкращий транспорт, залежиш тіки від свого фізичного стану.

а то ми по дорозі надибали маки. улюблені мої квіти для "помилуватись", бо надто швидко облітають пелюстки.


день вдався, хочу ще)
rainy_lily: (ліса)
майже кожного ранку ми бігаємо на стадіоні (якшо погода дозволяє). за місяць візуально "перезнайомились" з усіма, хто бігає в такий же час, як ми.
є хлопчик-дівчинка, все-таки хлопець, але його стать ми перші кілька разів не могли визначити)
є дві жінки - мама і дочка, років 65 і 45 приблизно. кожного ранку роблять "привітання сонцю" і всякі йогоподібні вправи. російськомовні. шо я помітила - те, шо переважно російськомовні жінки на стадіоні намагаються шось робити зі своїм тілом. українською говорила тільки одна з тих, кого ми бачили.
є три такси з господарями.
є чоловік, який дихає, як Дарт Вейдер.
є кілька таких же парочок, як ми, але вони з'являються неперіодично. хоча, може, бігають в інший час.
є дядько, який ковиляє навколо стадіону круги, мабуть, розпрацьовує ногу.
є ще кілька змінних персонажів, які то зникають, то знову вигулькують.
навіть однокурсницю свою там два рази бачила, світ тісний)
такий собі мікросоціум, до декого навіть привітатись іноді хочеться)) я впевнена, вони нас теж впізнають. і хоч пропуск у ту спільноту дуже легко насправді отримати, але скажу вам - значно приємніше приходити зранку на стадіон і бачити, шо там всі "свої", а не купа лєвого люду. хоча, перші рази ми теж були лєвими. але поки шо ці ранкові пробіжки настільки кайфові - і в плані фізичному, і у психологічному (бо бачитись двічі на день з коханим значно приємніше), шо припиняти їх ніхто не збирається)
rainy_lily: (дівчинка з розочкою)
в хаті з'явився новий мешканець - букет бузку, подарований коханим) знайомство з Родзинкою задокументовано у фотках)


ааа, прибульці!
а далі... )
rainy_lily: (Default)
а сьогодні воно горіло. найкращі моменти пожежі, як завжди, лишились за кадром. акумулятори вміють сідати, коли не треба, вони у мене якісь гопніки))



але я й так задоволена - головне, шо я це бачила)

вечір

May. 3rd, 2011 11:14 pm
rainy_lily: (Default)
недарма я сьогодні взяла з собою своє цифромило) захід сонця порадував





сьогодні без слів про сьогодні, хоча я вже потроху звикаю вести жж у стилі справдешнього щоденника - розповідати й ілюструвати свої дні. і тягати за собою свою маленьку цифромильницю зовсім не важко, а зафоткані враження дня здаються якимись чіткішими. це як книга з картинками - переважно запам'ятовуєш малюнки і перш за все потім пригадуєш їх.
сьогодні було справжнє.
rainy_lily: (веснаааа)

 
зацвіла недалеко біля дому. якби у мене був сад, посадила б і собі, справжнє свято для очей)

+3 )

Expand Cut Tags

No cut tags

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 23rd, 2017 12:44 am
Powered by Dreamwidth Studios
June 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 2014