Ненавиджу приховані змісти. Бо на кожен один прихований зміст в мене з"являється десять не менш прихованих варіантів трактування того змісту.
Останній абзац-точно. Я, до речі, часто бачу, коли пост в ЖЖ пишеться просто так, бо треба це виписати, а коли він пишеться для когось. Щоб прочитав, хто, можливо, й не хоче такого читати. Якби я була б на місці когось, я би таке страшно не любила)
Слова можуть бути пилом. Всі мої слова-пил. Бо я не вмію казати. Я лише відчуваю. Але є люди, в яких слова і їхній сенс пов"язані. Тоді це не пил, а земля. Родюча, тепла і чорррна.