сьогоднішнє сьогодні)

Осінній вечір, незадоволено бурмочучи щось собі під ніс, кладе на відполірований журнальний столик книжку (здається, Тані Малярчук, вечір захопився сучукрлітом) і вирішує нарешті спуститись на землю. Як-не-як, вже час.
Сьогодні зранку  в гості приходив туман, який все літо вилежувався на печі, а ось тільки тепер спромігся на сяку-таку ранкову пробіжку. Казав, земля купила собі нове осіннє пальто, брунатно-помаранчевої барви. Як завжди, шастали з осінню по бутіках та магазинах.
- Ох ця мені осінь, -  вечір звик розмовляти сам із собою. - Така вже вертихвістка: і раніше до неї прийди, і холод з собою притягни, та до компанії не забудь того песиголовця вітра прихопити, без нього ніяк. От літо - інша річ. Можна потягувати собі свою "Маргариту" на ґанку, аж поки гикатись не почне -  ніхто про мене й не згадує.
Вечір роздратовано хапає плащ, темно-синій, майже чорний і  лаючись стиха, грюкає за собою дверима.
Старий ліфт, повискуючи і гойдаючись, піднімається нагору. Розчиняються дверцята і вечір, запалюючи цигарку, примружує око, розгядаючи кнопки. Перший поверх. Земля. Поїхали .
<( До чого тут це все )

Велопрогулянка:)

а ще вчора відбувся перший прокат Рейнджера) тепер він мене любить)))) ( велофото )

(no subject)

оце щойно зрозуміла,
що не читаю у френдстрічці жж постів,
написаних російською - рефлекторно,
як тільки очі бачать російськомовну писанину,
одразу перескакують на наступний пост.
і ніц з тим не вдієш, то всьо бандерівська підсвідомість:)
мораль байки: пишіть українською, малята)))))
і буде вам благодать земна у вигляді коментів)))