Рахів літній і прекрасний

[rainy_lily]

На відпустку я вже давно планувала собі гори. Бо після минулорічного моря зрозуміла – це не моє. Не кайфую я від смаження на сонці. Але погода підсунула нам величезну свиню – принаймні судячи з прогнозів так би мало бути. Тому поїздка з наметом на Свидовець накрилася, у село через ремонт теж. В Бакоті – ще один наш варіант, правда негірський, теж дощило. А Білогород – це сонцееее, хоч я туди й маю бажання якось втрапити.

Тому, повзаючи на Карпатах.інфо, я подумала – Рахів, а чому ні? Всі завжди їздять раховозом, а до самого Рахова не доїжджають. А так виглядає, шо місто кльове – найвисокогірніше в Україні.
І хоч там теж показувало 3 дні дощів, ми знайшли симпатичну хатку і втекли в гори. Хоч так. Рахів виявився дуже класним містом і відпустка вдалася.

Приїхали ми туди в 12 ночі – і ніч була тепла-тепла, по-справжньому літня. Дійшли до хати і повкладалися спати. А на ранок трохи похолодало. Отакий у нас пейзаж з вікна – гории)

 Ми поснідали і полізли в гори. Гори оточують Рахів з усіх сторін, тому варіантів багато. Ми пішли через вулицю Буркут і парк на гору. Спочатку так виглядало, шо підказали нам не той шлях – за деревами майже не видно міста, тільки трохи гір. Але дорога не закінчувалася, і поступово відкривалися все нові пейзажі.

 Влітку в горах є ще один кайф – квіти. Я балділа і фоткала)

Потроху шось вимальовується)

І от ми видерлися вже майже на пристойну висоту. Фотка мене на фоні гір – долаю нелюбов до фотографування)

А отакий от він Рахів. Панорама маленька – можна тицяти і дивитися більшу. Дуже красиве місто, оточене горами і з річкою Тиса – саме ті два пункти, яких так бракує Львову.

Якийсь Інстаграм вийшов)
Люди, до речі, там живуть реально в горах – ми видерлися на вершину – яку саме, не знаю, і до самого верху при дорозі збудовані хати –на цьому фото видно, то вже майже вершина. Класно і екстремально водночас – господар, в якого ми жили, розповідав, шо люди взимку, шоб пройти, використовують саморобні «кішки».

Ще рахівських пейзажів.

А це я пробувала плести вінок – але не встигла через дощик. Тому носила квіти в каріматі і в руках – вийшла варіація на тему Магрітта))

Ті самі квіти – стоять тепер у мене вдома засушені, кіт потроху пожирає

Отакий Ленін-хіппі нам зустрівся по дорозі назад. Ну і ще один цікавий рахівський пам’ятник – як думаєте, кому?))))

Рахів, крім всього – ще й місто підвісних мостів. Ми надибали три штуки, а крім того дві саморобні міні-канатки.

А ще у Рахові є суперкрутий Музей екології гір. Раджу обов’язково відвідати. Там просто купа всього – опудала тварин, дуже багато діарам – і реально крутих, чого вартують діарами лісу з листям, деревами, і опудалами тварин, наш Природничий музей ховається, макети гір, дуже класний макет сплаву лісу, який геть не вийшов на фото, різні цікаві штуки про гори, предмети побуту і так далі. Оце ось діарама «Колядники» - ефекту об’ємності на фотках не виходить – але вони реально класні, ці діарами.

Діарама «Сплав лісу» - сподобалася найбільше, реально таке враження, що пливуть з тим лісом на тебе. Шкода тільки, шо освітлення там погане, фотки страшне зернисті.

Ну і «Гуцульське весілля» - теж крута діарама. Так шо краще ніж їздити до центру Європи в Ділове – з’їздіть у музей, він за містом, але того вартує)

Рахівські церкви – одна масонська

А погода, до речі, всі три дні була класна – тільки раз дощик накрапав. Прогнози брешуть нагло, на Свидовці теж певно було без дощів, але я безмежно втішена, що туди ми не поїхали – Рахів вартує бути побаченим.

Ну і наш будиночок – на першому фото, а на другому – кухня. Там було реально круто – хоч може не сильно дешево, але місце своїх грошей вартує, господарі дуже приємні люди і взагалі я хочу туди ще – за нами ще один підвісний міст, несходжені гори і мінеральні джерела.