RAINcarnation

дуже-дуже давно я не ходила в гори без фотоапарата. це зовсім забутий, але такий класний досвід. по-перше, ти не привозиш додому купу знимків, половину з яких треба вбити через погану експозицію/розмитість/обрізаність і т.д., а іншу половину - ше ретушувати у фш, викидати купу дублікатів, шо у результаті забирає багато часу.
тим більше, вже не згадаю, у кого читала - що фотографуючи, часто запам'ятовуємо з подорожі тільки зазнимковані моменти. плюс, шукаючи хорошого кадру, часто просто упускаємо задоволення від подорожі. цього разу, їдучи вшосте на Боржаву, я зрозуміла, шо фотоапарат мені просто не потрібен - я занадто добре знаю її, ну і він не дуже вміщався)) кілька знимок зробила на телефон, власне всі у цьому пості з телефону - до 10, аби часом передивлятися галерею і згадувати, як то воно класно літом в горах) а було справді класно, гармонійно)( ще трохи енергетики гір )

у Львові ми маємо чимало прогулянкових маршрутів, але в більшій чи меншій мірі я практично від всіх них втомилася і знаю, що нічого нового там не надибаю. тому мене завжди тягне кудись у нове місце. і скільки ще є безпосередньо навколо Львова (і навіть у самому Львові) цікавих локацій - або навіть просто села з красивим старим костьолом чи озером, лісом, який наче скрізь один і той самий, але завжди інший. маленька подорож - це теж подорож. наприклад, 3,5 години до джерела у Раковці й назад. я задумала набрати води, але більше хотіла просто кудись, де ще не була.

Раковець очевидно має щось спільне з тваринами раками - дуже мене втішила така безпосередня ілюстрація при вході у село) хоча на форумах народ висуває іншу теорію, приправлену чорним гумором - про бідних овець з села, які хворіли раком %)


по дорозі зустріли котиків, так що це справді весна, навіть без снігу у березні)) і взагалі, там такі гарні місцини - річка, виглядає так, що навіть без сміття, сосни, які оживили своєю зеленню такий типово осінній пейзаж із голих дерев і кобальтово-синього неба. я нагребла трохи сухоцвітів і вони вже красуються на вікні і чекають на монстрокота, який прийде їх пожирати))


не знаю, наскільки чиста вода в джерелі, але народу було багацько - кожних дві хвилини, поки ми йшли від траси до села, проїжджала машина звідти і туди.
добиратися просто - будь-яка маршрутка стрийського напрямку довезе до повороту в село, а звідти ще півгодини пішки. головне - потім зловити маршрутку назад, бо вони на трасі не дуже-то хочуть зупинятися.
а взагалі, весна повним ходом, треба складати список маршрутів вихідного дня, бо ж несила у таку погоду вдома сидіти. Боржава у мільйонний раз не терпить жодної критики)

мене питають "ну як там воно, сімейне життя?"а я відповісти нічо толкового так і не можу, бо мама мого чоловіка одного разу про нас сказала, шо ми двоє волоцюг - в сенсі вічно десь волочимося)) от і медовий місяць так минає - то у Яремчі були, тепер от з мого села і Києва повернулися. тому сімейне життя схоже на досімейне))

Яремча мені не дуже сподобалася, коли я побачила місто вперше - їздила тоді у відрядження, потім ми з колегами лазили сувенірним ринком. забагато людей, туристів, мішури і ажіотажу. розчарував водоспад - тобто не так, відсутність водоспаду. пороги на річці для мене ніразу не є водоспадом. тим не менш, ми не сильно мали бажання паритися, куди поїхати після весілля, а їхати кудись треба було. знайомий підкинув варіант з недорогим житлом. з новіших вражень - я наїлася по зав'язку, вибір закладів харчування там дійсно великий і смачноо) все моє здорове харчування ось уже 2 тижні після весілля йде прахом - але я не збираюся здаватися)) у Яремчі насмакувалася баноша і форелі. а на сувенірному ринку вирішили купувати корисні штуки - притягли додому 2 мішечки з карпатським чаєм, 4 пластянки з сумішами різних спецій - у нас такого ще не бачила, крім того, ми фанати спецій, повз пройти не могли, мішечок з лісовими горіхами і карпатське мило)

ну і фотки - багато беззмістовних, але жовтих))) от як ця - ідея з обручками і листочком не моя, знайдена на пінтересті, але мімімі))

( фотки з Яремчі без Яремчі) )

отак неочікувано восени захотілося знову запалити аромалампу. вже кілька років того не робила так, щоб щовечора. а тепер люблю зайти в кімнату і відчути, як вона пахне іланг-ілангом і затишком.

а ще захотілося знову слухати пост-рок. і знову ж, вже кілька років того не робила так, щоб постійно.

крім того п'ю м'ятний чай із листям чорниці, читаю страшенно осінню книжку і хочу, щоб вона не закінчувалася, в'яжу, змінюю стиль одягу і насолоджуюсь моментом, коли заходжу до хати з холоднечі вулиці і влажу у теплі тапки-чобітки, які подарував коханий, бо я страшенно мерзну в ноги. затишок там, де вмієш собі його створити.
***
вчора були з annnychka на концерті "Поміж драконів і зорельотів. Музика віртуальних світів". Cantabile Orchestra і Kings & Beggars подарували фантастичний вечір музики - у прямому і переносному значенні цього слова. я ніколи не бавилася у комп'ютерні забавки, але музика звідти, яку ми вчора слухали у оркестровому виконанні, чудесно героїчна. саме така, як я люблю - така як у LOTRі і GOT, така, яку іноді на компі слухати довго не виходить, зате коли грає оркестр - це абсолютний і повний кайф. тепер їхніх концертів точно не пропускатиму)) у ігри, правда, мені бавитися не захотілося, але почати читати якусь фентезюху - дуже! так що Мартін, давай, ворушись із шостою книжкою)
а оце вам трохи осінніх картинок, натяганих з пінтересту і скандинавська пісня, бо пост-рок не відміняє скандинавів)
( +21 картинка і 1 пісенька )
п.с. а де ділася графа "музика", коли додаєш запис??

На відпустку я вже давно планувала собі гори. Бо після минулорічного моря зрозуміла – це не моє. Не кайфую я від смаження на сонці. Але погода підсунула нам величезну свиню – принаймні судячи з прогнозів так би мало бути. Тому поїздка з наметом на Свидовець накрилася, у село через ремонт теж. В Бакоті – ще один наш варіант, правда негірський, теж дощило. А Білогород – це сонцееее, хоч я туди й маю бажання якось втрапити.

Тому, повзаючи на Карпатах.інфо, я подумала – Рахів, а чому ні? Всі завжди їздять раховозом, а до самого Рахова не доїжджають. А так виглядає, шо місто кльове – найвисокогірніше в Україні.
І хоч там теж показувало 3 дні дощів, ми знайшли симпатичну хатку і втекли в гори. Хоч так. Рахів виявився дуже класним містом і відпустка вдалася.
( +18 фото і трохи слів )

в Ботанічному саду. було багато різних кольорів, але найбільш сподобались оці два види, дуже виразні


( іриси, метелики і равлики )

не можна, не можна повертатись із подорожей так завидна - бо подорож уже закінчилась, а ти все ще думками там, у ній. а треба бути тут, вдома. хоч бери і лягай спати в шостій вечора)) вихідні були майже прекрасні, так!
зате можна нарешті ввімкнути Мертвого півня - усю дорогу ним марила, настав його час.

після вчорашнього жахливого самопочуття мій сьогоднішній внутрішній штиль був дуже крутим початком дня) та ше й сонечко на вулиці, про сніг вже й мовчу - обов'язково тре йти гуляти! але оскільки я все ще трохи хвора, гулялось у близьких краях - на стадіоні Сільмаш і на Піскових озерах. ну і трохи фотографувалось - бо як у таку сонячну погоду не взяти з собою фотоапарата? ^_^


синичка. позує і показує зад їсть. а перед тим у годівницю намагався влізти жирний голуб і звичайно шо звалився, так нічого й не діставши :Р

( фото з планети "Зима" і ще дещо )

фільм для мене виявився мандрівкою, в яку я не дуже хотіла їхати, але яка, в результаті, принесла масу задоволення. очікувалось гіршого, банальнішого, затягнутішого і взагалі. "Хоббіт" вийшов дуже видовищним завдяки кільком моментам.
( трохи тексту і багато кадрів )

а поки ви всі спите, а я бдю над роботою, зроблю собі невелику перерву. і запощу тут пост про місце, де ми сьогодні-вчора (для мене все ще триває неділя) були. відносно "свіжа" кафешка на Вірменській з малозрозумілою назвою "Спіжарка". заклад як для Львова зовсім недорогий, але меню скупе - з напоями в принципі все ок: пиво, чай, кава, молочні коктейлі, а з їжі - кілька видів канапок, два салати, морозиво і пивні ніштяки, які в принципі і не їжа) але місце старшенно атмосферне завдяки інтер'єру, а ще там дуже приємні офіціанти.
запрошую на екскурсію!

( шо ж таке та спіжарка? )