літературна амнезія

[rainy_lily]

я впізнала себе в цих синдромах:
"Тысячи часов моего детства, моих юношеских и зрелых лет провел я за чтением и ничего не сохранил в своей памяти, кроме одного большого пустого места. И мало того, что этот недуг не теряет своей силы, так он еще и прогрессирует. Когда я читаю сегодня какую-нибудь книгу, я забываю ее начало, еще не добравшись до конца. Иногда силы моей памяти не хватает даже на то, чтобы удержать в голове прочитанное с одной страницы".
за посиланням ще більше синдромів "Літературної амнезії" від Патріка Зюськінда)
і, до речі, з "Парфумера", читаного в 11 класі, я пам'ятаю рівно три слова: Жан-Батіст Гренуй) тому Зюськінд в корінь дивився) а взагалі, вартувало витримати навалу літератури 19 століття заради смакування, хай навіть в такому скерцо-темпі, 20 століття)) ту бі контіньюед))

Comments

[rainy-lily.livejournal.com]

повільніше читати саму книжку чи книжки загалом? здається, це не моя натура)
до речі, в мене було таке, як описує Зюскінд - шо я починаю читати книжку, а потім згадую, шо колись вже це робила. хз, від чого то залежить. переважно тому, шо такі книжки - одинакові обкладинки з одної серії, сюжет, який не надто запам'ятовується. крім того, може, просто погана візуальна пам'ять - в тебе знач, ліпша. я от мушу конспект писати, шоб запам'ятати, а ти читаєш.
а окрім того, в мене взагалі пам'ять так собі. може навіть через те, шо завеликий масив інформації. зато ми з Зюськіндом на одній хвилі.