я щиро сподіваюся, що цього літа ситуація у нашій країні сприятиме відпусткам. тому вирішила поділитися враженнями про Ворохту, куди ми їздили на травневі і яка може стати дуже класною локацією для української відпустки з кількох причин:
-це Карпати ^_^
-можна на день зганяти на Говерлу чи на озеро Несамовите
-недалеко цікаві Верховина, Криворівня, Яремче, водоспад Гук, у Микуличині і Татарові для фанатів пива є приватні пивоварні
-можна взяти на прокат велосипед і влаштувати собі активну відпустку, або принаймні один її день)
-у самій Ворохті є класні віадуки, підйомник і трамплін (а на санках там народ, схоже, катається круглий рік)) ну і по місцевих горбах теж можна полазити

( далі - більше) )

знаєте яка? своя власна. у суботу я отримала такий шалений заряд енергії від перебування у своїй компанії, що навіть після 3-годинного шопінгу не почувалася як з хреста знята. зранку ходила на лекцію по косметології в "Green". спочатку трохи скептично поставилася до тої інформації, яку подавали (а говорили про типи шкіри і догляд за ними), бо дуже все вкладено у певні рамки, в які моя шкіра з нелюбов'ю до шоколаду і арахісу не влазить)) але згодом викристалізувала з цілої лекції кілька цікавих моментів: згадала, що між етапом очищення і зволоження шкіри пасувало би ще якийсь тонік додати, зав'язала уявні вузлики на пам'ять про щітку для скрабування обличчя, трав'яні парові процедури перед пілінгом і фруктові маски. наступного разу, в суботу, о 13.00 буде продовження, приходьте, там приємна атмосфера і тепла підлога)))
***
після закінчення лекції я прогулялася взуттєвими в центрі і зрозуміла, що зголодніла) по дорозі трапилася "Кавалерка", згадала, що там красиві зелені стільчики і зайшла) зараз дочитую чергову книгу про принципи харчування - цього разу про те, чому не товстіють француженки. і одна з основних порад - під час трапези повністю концентруватися на їжі, вдихати аромат, пробувати текстуру, думати про смак. замовила пасту з лососем і бокал вина і почала практикуватися)) я не скажу, що страва була божественна, але я отримала неабияке задоволення, повільно смакуючи лосося, пасту і каперси, добре пережовуючи і запиваючи це все вином. в той момент я собі думала, що аби сповна оцінити смак тої чи іншої справи, такий обід на самоті підходить найкраще, ти не відволікаєшся на розмову і повністю поглинутий смаком. а ще це час для себе, коли ти відчуваєш, наскільки самодостатній і цікавий собі. і навіть улюблений Кортасар, який лежав поруч на столі, не зміг у цей момент перетягнути мою увагу на себе))
***
потім я вирішила глянути на виставку Lviv Handmade, яка відкрилась на Митній. виставка масштабами не вразила, зате я була трохи в шоці, коли знайшла там трипхалу для детоксу, яку у Львові й не сподівалася побачити. ну і спробувала смачненькі еко-батончики з насіння, меду і журавлини, які робить магазин "Смак життя". може, правда, то батончик зарядив мене такою енергією на вечір, не знаю, але з собою у компанії було кльово)

у Львові ми маємо чимало прогулянкових маршрутів, але в більшій чи меншій мірі я практично від всіх них втомилася і знаю, що нічого нового там не надибаю. тому мене завжди тягне кудись у нове місце. і скільки ще є безпосередньо навколо Львова (і навіть у самому Львові) цікавих локацій - або навіть просто села з красивим старим костьолом чи озером, лісом, який наче скрізь один і той самий, але завжди інший. маленька подорож - це теж подорож. наприклад, 3,5 години до джерела у Раковці й назад. я задумала набрати води, але більше хотіла просто кудись, де ще не була.

Раковець очевидно має щось спільне з тваринами раками - дуже мене втішила така безпосередня ілюстрація при вході у село) хоча на форумах народ висуває іншу теорію, приправлену чорним гумором - про бідних овець з села, які хворіли раком %)


по дорозі зустріли котиків, так що це справді весна, навіть без снігу у березні)) і взагалі, там такі гарні місцини - річка, виглядає так, що навіть без сміття, сосни, які оживили своєю зеленню такий типово осінній пейзаж із голих дерев і кобальтово-синього неба. я нагребла трохи сухоцвітів і вони вже красуються на вікні і чекають на монстрокота, який прийде їх пожирати))


не знаю, наскільки чиста вода в джерелі, але народу було багацько - кожних дві хвилини, поки ми йшли від траси до села, проїжджала машина звідти і туди.
добиратися просто - будь-яка маршрутка стрийського напрямку довезе до повороту в село, а звідти ще півгодини пішки. головне - потім зловити маршрутку назад, бо вони на трасі не дуже-то хочуть зупинятися.
а взагалі, весна повним ходом, треба складати список маршрутів вихідного дня, бо ж несила у таку погоду вдома сидіти. Боржава у мільйонний раз не терпить жодної критики)

спочатку про хороше, умовно хороше, бо білий органайзер для канцтоварів вперто не хотів нормально фоткатися на білому фоні. ну але вже який є. зробила його ще раніше, от стоїть і красується на моєму вікно-столі. я вирішила, що раз місця для творчості у вигляді стола немає, хай вікно стане столом. вчора чоловік приробив до улюбленого крісла колеса, що комфортно було сидіти за вікном, лишилося якось облагородити картинками чи фотками територію привіконної стіни.
але я про органайзер. десь зо півроку я носилася з думкою, що треба таки зробити його, і навіть була зробила, але він виявився неідеальним - тобто не зовсім таким, як мені хотілося, хоча теж гарним. і от, коли ідея банки з кишенькою прийшла, я навіть здивувалася - наскільки усе просто. точно вже хтось таке придумав до мене, але я не бачила, тому поки буду вважати себе генієм творцем цієї ідеї)


на вікні поки отака тусовка.

і про життєве, вкотре. якийсь такий період емоційного надриву, коли не можеш не бачити і не звертати уваги на неідеальність світу. і сни й далі продовжують снитися, ніколи їх не пам'ятала, і зараз не пам'ятаю, але вони створюють враження, наче мене вирвали з одної реальності і закинули в іншу, а потім знову назад. сни, не сніться мені!
нічого не робиться (мої замовники, можете вже починати вбивати%), хоча від завтра желізно починаю доробляти замовлення!:) хочу у відпустку, мінімум на тижнів 2, без інтернету, з нитками і книжками, не у Львові, з лісом, снігом і теплим імбирним чаєм (lady_mellamory, ти, здається, мене підсадила на нього))

давно я не показувала тут нічого нав'язаного, а поміж тим ще задовго до нового року моя кімната поповнилася трьома своїмирукамизробленими вмістилищами фігні корисними ємностями. у 2014 планую нарешті хоч трохи зосередитися на в'язанні більших форм, якими можна не тільки милуватися, але й носити. а поки показую, що є.а є у мене тепер отака лисичка, яка зберігає мої поточні в'язання. ідею побачила на Пінтересті і не змогла не повторити. моя лиска вийшла трохи вухастішою, нижчою і ширшою, але й рівнішою, ніж оригінал.

( ще 2 дивні штуки) )

нинішня ситуація зі ставленням до йолок дає мені надію, шо може менше цього року буде замучено людьми сосен, ялиць, ялинок  - а особливо вболіваю за тих кілька величезних карпатських сосен, які мали б стояти на центральних площах західноукраїнських міст - може хоч цей рік ще поростуть.
а поки покажу трохи підібраних і врятованих мною гілочок сосни, шишок, галузок і їхнє чудесне перетворення.
( ліс, відьми, осінь і свята )

одним із пунктів у моєму списку осінніх приємних справ була вилазка на Чортові скелі з обов'язковим розпалюванням вогню. і от сьогодні погода нам страшенно посприяла - гріх було сидіти вдома, таку золоту осінь я люблю більше, ніж усі пори роки разом взяті) ми напакували у Романовий рюкзак термос з чаєм, вівсяне печенько, мисливські ковбаски, пиво, яблука і поїхали у Лисиничі) поки це був найкращий день нашого медового місяця)))


( ще трохи осені і нас) )

вибирали між двох зол фестів: Франкомісії і Підкаменя й вибрали останній. бо легше добиратися (як на мене), бо більше подобається територія і їжа там таки смачніша, от) ну і ще через те, що музична програма Франкомісії геть далека від мене. зате на Підкамені знову насолодилась Rock-H'ем, послухала Тартака в наметі. а ще напхалася кулішу - який же він смачнющий, мені не зрозуміти людей, які стояли в чергах за хот-догами і картоплями-фрі.

фото мейд бай romko17
ярмаркові ціни приємно вразили - я майже-майже задовільнила своє ірраціональне "хочу купу намист і бусів!", треба тепер придумувати для них вішак))
погода була приємна і якраз така, шоб їхати і не смажитися, а ввечері закутатися в светра і буде тобі добре) бракувало нам тільки вогню, який було ліньки палити й я так і не сплела вінка - лінь страшна штука)) але до кінця літа ще маю трохи часу)
а ще, сидячи під каменем, розгледіли на горизонті, праворуч від фестивального поля монастир чи шось типу нього, а поруч будівельний кран. в один момент його було дуже чітко видно - аж світився білим. потім захмарився і сфоткати його нормально так і не вийшло. хто знає, що це?
а у вас шо, хто був на Франкомісії, як там?

На відпустку я вже давно планувала собі гори. Бо після минулорічного моря зрозуміла – це не моє. Не кайфую я від смаження на сонці. Але погода підсунула нам величезну свиню – принаймні судячи з прогнозів так би мало бути. Тому поїздка з наметом на Свидовець накрилася, у село через ремонт теж. В Бакоті – ще один наш варіант, правда негірський, теж дощило. А Білогород – це сонцееее, хоч я туди й маю бажання якось втрапити.

Тому, повзаючи на Карпатах.інфо, я подумала – Рахів, а чому ні? Всі завжди їздять раховозом, а до самого Рахова не доїжджають. А так виглядає, шо місто кльове – найвисокогірніше в Україні.
І хоч там теж показувало 3 дні дощів, ми знайшли симпатичну хатку і втекли в гори. Хоч так. Рахів виявився дуже класним містом і відпустка вдалася.
( +18 фото і трохи слів )

в Фейсбуку мене проігнорили, напишу сюди.
задумала роздрукувати деякі свої фотки. серед них багато панорам (я фанат, та).
поки вигадувала, шо робити з форматом і взагалі як друкувати у фотосервісі панорами, визріла ідея заюзати свій принтер і зробити всьо вдома.
кольори при високій якості він відображає цілком адекватно, краще, ніж це робить апаратура у фотоновій. єдине шо - фотопапір. знаю, шо є рулонний, для панорам. шукати його? чи паритися з вирізанням з А4 відповідного розміру?
і взагалі - який фотопапір і де купувати? поможіть хтось фоточайнику)