Кіно

 Подивилась "Лиля4ever", зачепило чогось більше за "Реквієм...",  навіть не так: одразу після фільму в голову полізли різні критичні думки про невдалі моменти, неправдиві епізоди і всьо такоє, а тепер от накотило,  якийсь клубок в горлі, голова забита думками... Потягнуло написати шось меланхолійно-депресове і персонально постраждати над чимось (але страждати нема над чим, проблема, блін...=)
Сьогодні потрапила під дощ, типово весняний, косий і якийсь аж занадто густий, я б сказала, концетрований)) Ех, зовсім не те, що осінь... Сумую... 

Ненавиджу дивитися кіно з кимось, я не схоплюю суті, мені важко зосередитись, то для мене шось таке індивідуально-інтимне, і ділитися ним можу лише по перегляді... а ще стаю кіноманкою))

Листопад

Листопад
Ніжний подих
не знає вітер, що сталося між нами
твій ніжний подих я відчуваю досі
я йшов по небу незваними шляхами
і міг би вічність в твої дивитись очі

коли про мрії мені птахи співали
а ти на хмарах мені униз (??????)
і краплі зливи в калюжах танцювали
як ти веселкою до мене посміхалася

СОЛО

кохання квіти я заплітав у коси
твій ніжний подих я відчуваю досі
тепер це серце нагадує каміння
невже ж у небі не чуєш ти мої слова
не чуєш ти мої слова
не чуєш ти мої слова