RAINcarnation

Виникла у мене одна така мисля ще зимою і от скоро вже тепло-літо і можна починати її реалізовувати. Знаю, що тут є як мінімум троє дівчат, які хочуть навчитись гачкувати. А franchesychka я навіть колись обіцяла щось таке. Тому як вам ідея зробити десь в кінці весни-на початку літа такий собі в’язальний пленер-майстер-клас на природі?

Локація – моє улюблене Знесіння. Візьмемо капи, нитки і гачки, шось смачненьке і будемо вчитися в’язати. М? Якшо знайдеться хоч хтось, хто на таке підпишеться і не проти мати мене за наставника, то будемо робити) Тим паче, мені цікаво спробувати як воно когось вчити того, що вмієш – люди пишуть, що це їм подобається.

Зі своєї сторони забезпечу гачки, частину ниток, схеми ну і власне покажу, яким чином що в'яжеться. Від вас (якщо ви такі будете)) хотілося б почути, чого саме хочете навчитись – техніки, візерунки, готові вироби. Можливо, придумаємо якийсь виріб, який будемо робити разом, а не просто вчитися абстрактно гачкувати. Ну і відповідно підберемо попередньо колір ниток – кому який до смаку)

Грошей це не коштуватиме - хіба нитки, ну і смаколики) То як, є добровольці?

картина Жоржа Сера "Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт"

Жорж Сера - художник, який започаткував техніку пуантилізму - нанесення мазків на картину точками, без змішування кольорів. разом вони утворюють цілісне зображення.  але це так, для довідки. якось на Ексі я надибала цікаву серію документальних фільмів "Частная жизнь шедевров" , де розповідається про відомі картини. серед них і про цю. експерти спробували розібрати її детально і зробили дуже цікаві висновки щодо символів, які тут нібито закладені:
-вся картина - це не зображення недільного відпочинку добропорядних парижан, а алюзія на місце, де процвітала проституція.
-жінка на передньому плані - велика модниця. її шиковий туалет - явна ознака того, шо вона прийшла сюди продавати власне тіло. мавпочка в неї на поводку - теж алюзія на проституцію, бо в ті часи (кінець ХІХ ст) мавпа асоціювалась з хіттю і сексуальним бажанням.
-жінка на задньому плані зліва з вудочкою - теж повія, вона спеціально взяла вудочку, шоб поліція не загребла її, і таким чином маскується, а заодно показує, шо готова вловити клієнта на гачок. на користь цього аргументу говорить гра слів - "ловити рибу" і "грішити" французькою звучить однаково, але пишеться по-різному.
скільки експертів, стільки інтерпретацій. це так само як з літературою - часто письменник сам не шарить, скільки змісту він вкладає в твір, поки цей зміст не розкопають рецензенти) на виході інфи завжди більше, ніж на вході. мені цікаво, чи справді у творах є так багато того сенсу, скільки його хочуть бачити мистецтвознавці? бо про це цікаво дивитись і читати, але іноді інтерпретація перетворюється на ілюзію, іноді взагалі на маразм. але я розумію - так жити цікавіше!
а документалки вартісні принаймні з погляду фактажу - про Клімта і його жінок, про Мунка і його психози, про Ван Гога і Поля Гогена, про Пікассо і його кубізм - для загального розвитку дуже круто)

сьогодні на трамвайній зупинці бачила мальчіка, про якого ми колись в школі думали, шо він гей. і бачила я його за руку з іншим мальчіком. тіки здогодом помітила, шо то просто вища за нього дєвочька рокерсько-патлатого вигляду)) отакі-то прівратності судьби) а ви як думаєте, нормально воно, коли так?)

а взагалі, світ не міняється. дівчата з білими бантіками з видом заговорщіц розповідають якісь сплєтні одна одній. хлопці хвастаюцця розумом перед дівчатами. і липнуть одні до одних - а найголовніше, думають, шо то не видно збоку)) а я сиджу, спостерігаю, і шось мені геть зовсім не вірицця, шо це вже чотири роки минуло. а ше мій малий - ну от, вже не малий, а дорослий мужчіна, закінчує цьогоріч школу. а наче тіки вчора з садка тікав))

ну таке, ностальгія напала, піду заїм її солодким)

...і коли я десять по дванадацятій залажу до френдстрічки з надією о 00.20 звідти вилізти, в голові не вкладається, шо через 5 хвилин - уже 00.35 - ліричний відступ.

подивилась Престиж - в лежачому положенні тільки фільми й дивися. очікувала..хммм, та нє, шо я брешу, нічо я не очікувала, це ж Голлівуд. все ясно, в принципі. хоча, звісно, кінець так нічо вийшов, ця безкінечна вервечка оживших фокусників трохи порадувала) навіть не знаю тепер, шо ж ліпше - Ілюзіоніст чи Престиж? всі кажуть, шо другий. може, дійсно, нагромадженням трюків він. але напрягла мене сильно отам машина Тесли (з Ніколою, певно, все вигадали, нє?). от не сприймаю я в таких фільмах фантастики на кшталт клонування людей. має ж бути розгадка! ну це таке, вопшім. вечір з серцем, яке дико поколює у вертикальному положенні, ми непогано провели у горизонтальному. курсова стоїть.
зате от я так озирнулась навколо і вовнутрь себе й зрозуміла, шо майже позбавилась локальних напрягів, які раніше дико дратували. одним кліком мишки і ще кількома налаштуваннями мозку. хорошооо)))

забула похвалитись) мені irka_nerpa  спрезентувала одну дуже класну вєщь, із Праги - календар з плакатами Альфонса Мухи. хоч календар на 2011 рік, але я на радощах вже вліпила повісила його на стіну - бо стіни страшні голі  бо гарно ж! отакий він у мене красотун:



( і ше дві мухи )

продуктивність праці впевнено і вперто прямує до нуля. нічого не хочеться робити. або навіть не так. хочеться робити, але сидиш і думаєш: блііін, це через годину вже треба збиратися і йти. а година - це ж так мало, я нічого не встигну. і замість його, щоб підірватись і почати таки шось робити, мінімально робити, я нию сама собі. шо весь мій день схожий на ковбасу, перетиснену нитками, які не дають ту ковбасу нормально з'їсти. бє. я не люблю обмежень, але в такому вигляді вони завжди будуть. нечасто буває, шо я виділяю собі день-кілька на певну справу і займаюсь тільки нею. та ше й ця всюдисуща натура - хочеться ж, щоб все й одразу. або не можеться вибрати, що з всього найголовніше. отак і сиджу, поміж усього цього і нічого толком за день не роблю, а тільки думаю. думати шкідливо - скільки мільйонів разів я собі вже це казала???

сьогоднішній вечір я провела богемно) за шо окреме "спасибі" Василині ака bohemka, тому що вона чудова))) *і хай вас не дивує це просте пояснення, бо так воно і є*))

а ще ми потопали) у джазі і в зливі)) ні в тому, ні в іншому не втопились, бо закінчились вони) злива минула, з Флюгерів ми втекли) зате бачили ці божевільні танці під джаз в перемішку з дощем, тих шалених людисьок, які, мабуть, до трусів промокли, але відривались і ковбасились під зливою від щирої душі) і я пошкодувала, що знову не взяла мильниці *привіт, Навахо!* але джаз, джаз був такий трушний і справжній, і вуйки на сцені собі теж добряче ковбасились, аж поки їм не завадила гроза)

і тепер, вже суха (бо ногам таки довелось поплавати в калюжах) і нагодована, сидю і намагаюсь зібрати до купи враження останніх кількох днів)*Кімарсан, привіт!*)) давно вже не було навколо так багато народу) тішусь неймовірно) і сплю на ходу - активність дається взнаки))

деяким людям варто заборонити говорити слово "я". бодай на якийсь час. може це полікує їхній стан безнадійного егоїзму)

неочікувано з'явився кавалок вільного часу і я аж не знаю, чим його заповнити)) звісно, є кілька мозкограючих справ, але вони не настільки нагальні. я так давно чекала, поки в мене звільниться час, що навіть забула, для чого він має звільнитись:)
хоча, давно хворію на хворобу "закачай і заникай" - качаю фільми і забуваю їх дивитись/відкладаю перегляд. от сьогодні можна з нею почати боротись.а взагалі - отак завжди, все життя у чеканні вільного часу, потім його провтикуєш і знову чекаєш, щоб знову провтикати) єххх)

навіяні вони тим, що я не готуюсь до сесії, а вишу в неті і читаю рецензії на всяку попсу і непопсу) так от:
1. ваше імхо: чи є серед світових бестселлерів останніх, скажімо, 10 років щось справді вартісне? приклади в студію))
2. як ви визначаєте, що з читаної вами художньої літератури фігня, а що не фігня? якісь особисті критерії і теде.
3. і питання до дівчат/жінок (хоча, хз, як воно станеться)): сучасний інтелектуальний жіночий роман існує? і якщо можна, з прикладами. я просто в цьому геть не шарю)
сенькс за увагу і за відповіді, якщо такі будуть, п'ятниця ж))