RAINcarnation

якби раптом хто мав бажання поснідати і погуляти зі мною в Луцьку у п'ятницю, 9 травня, з 10 до 12 ранку, то було б чудово) ми з фотоапаратом будемо не проти хорошої компанії)

читаю зараз книжку "Самоорганизация по принципу «изнутри наружу». Система эффективной организации пространства, предметной среды, информации и времени" Джулії Моргенстерн, про яку писала у попередньому пості. вже не пам'ятаю, де її надибала і з якого дива взагалі шукала. читається повільно, бо це той тип книжок, який рясніє прописними істинами і американщиною - наприклад, якщо для нас ще досі дико ходити до психотерапевта, то що вже казати про людей, які звертаються до спеціалістів, шоб ті прибрали їм хату і організували все так, аби безлад знову не поглинув її, як ктулху мозги. не знаю, чи мала би попит на українському ринку така фірма, а там у них в америках це ок. і прописні істини ок - і люди прозрівають від того, що якщо тобі неприємно щось робити чи нецікаво, перетвори процес на цікавий і приємний, обклей коробки для документів красивим папером, повісь у шафу гарні вішалки. взагалі, все правильно, я брюзжу, бо я вже майже пообклеювала всі коробки і перетворила їх на красиві)) тобто в цьому моменті нічо нового. хоча цілком справедливо про себе відзначила, шо таки так - якщо річ ніколи не лежить на свому місці, це значить, у неї неправильне місце, до якого незручно діставатися.

але от над чим іншим банальним я задумалася - це над тим, як організований мій хендмейдний простір вдома і чому я так довго часом роблю свою рукотвори, розтягуючи процес як резинку, на місяці. а все тому, шо у мене немає організованого робочого місця і мене страшено напрягає щоразу його собі організовувати - та навіть банально зручно прилаштуватись на дивані з в'язанням, шоб у досяжності був ноут з фільмом чи плеєр з аудіокнигою, гарячий чай, усі в'язальні прибамбаси, плед, подушка, ну і бажано кіт (^_^), буває проблемою, бо займає купу часу. легше просто повалятися на тому ж дивані))))

позитивний приклад  - вчора не полінувалася притягнути до кімнати другий стіл, поставити під гарне світло і покроїти тканину не на підлозі, а на твердій поверхні. і вуаля - закінчила роботу над черговою штукою за вечір, бо робочий простір цьому сприяв. і можливо, маючи творчий куток,  де все вкупці: ящички з нитками, тканинами, паперами, велике м'яке зручне крісло і багато світла - як ото на красивих американських картинках з пінтересту, а не крісло, диван чи шматок стола, плюс кілька місць дислокації творчих матеріалів, я б таки робила більше. от згадала собі, що про це ж писала і Яна Франк у книжці "Муза и чудовище" - вона собі створила окремі простори для малювання, роботи за компом і т. д. і коли є вільний час, приходить туди і одразу шось робить, не задумуючись, як то розхаяти робочі документи, шоб поставити фарби. для мене кілька робочих місць забагато - я б і одному втішилась)

так шо проблема виявлена, тепер треба шукати, яким боком її реалізувати. а у вас шо, є власний творчий простір? розкажіть мені, можете показати, я помрію)

трохи відпочила, набралась сил і можна тепер продовжити мучити всіх. третя серія нашого небагатосерійного серіалу (гг, тавтолог з мене вийшов би чудесний) про нешкідливі Е-шки. цього разу про антиоксиданти. Їх додають у їжу, щоб продукт не вступав у реакцію з киснем і не окислювався.

Е 300 - аскорбінова кислота або вітамін С. Тут все просто, думаю, й пояснювати не треба)
Е 322- лецитини. Ці речовини містяться у яйцях, арахісі, сої. Найбільш популярним зараз є яєчний і соєвий лецитин. Абсолютно натуральний антиокислювач і емульгатор.
Е 326 - лактат калію або калієва сіль молочної кислоти. Пишуть, що штука безпечна, входить до складу плавлених сирків – як сіль правитель. Я особисто, навіть знаючи, що солі-плавителі необхідні для сирків і не завжди такі шкідливі, як може здатися, цього напівфабрикату не їм – бо крім солей-правителів дуже часто сирки підфарбовують всякими двоокисами титану і додають іншу муть.
Е 330 – лимонна кислота. Вже десь у коментарях до цієї серії постів йшлося про те, що синтезована хімічно лимонна кислота навіть краща за натуральну - чистіша.
Е 334 –винна кислота. Міститься у винограді, але зі свіжих фруктів її добувають рідко. Частіше – з відходів виноробної промисловості.
Е 363 – бурштинова кислота. Добувають її з бурштину – це якщо натуральним способом. Звісно, для промисловості синтезують штучну. Знову ж таки – палиця з двома кінцями стосовно користі-шкоди, але не берусь судити.

сьогодні поговоримо про консерванти і заодно трохи про шкідливість консервів.
я для себе консерванти поділила на дві групи: натуральні і умовно натуральні.

натуральні. їх є тільки два фактично.
Е 234 – нізин. це антибіотик, що утворюється певним видом мікроорганізмів у молоці або глюкозі.

Е 235 – натаміцин, який теж виробляють мікроорганізми. у багатьох країнах використання добавки E 235 у харчовій промисловості заборонено, через те, що він вбиває бактерії, які беруть участь у процесах життєдіяльності людини.

умовно натуральні. першопочатково ці консерванти добували з натуральних речовин. нині багато цих кислот синтезують штучно - тобто синтезують усі, але іноді таки використовують як консерванти натуральні кислоти. пишуть, що хімічно синтезовані кислоти не шкідливі, але чесно кажучи, я в цьому сумніваюсь, принаймні стопроцентно стверджувати так не можна.

Е 200 – сорбінова кислота, яку отримують із соку горобини.

Е 210 – бензойна кислота, яку отримують з журавлини, також є у чорниці, брусниці, медові.

Е-260 - оцтова кислота. оцет - це продукт бродіння пива або вина. деякі джерела стверджують, що нині у світі тільки 10% оцтової кислоти добувають так - бо у деяких країнах діють закони, згідно з якими у харчовій промисловості повинна використовуватися лише оцтова кислота біологічного походження. решту кислоти добувають хімічним синтезом.
крім того, думаю, всі знають, що оцет - це не найкорисніший продукт, особливо для тих, хто має якісь проблеми зі шлунком.

Е270 — молочна кислота, отримують її методом молочного бродіння з цукру. все це робить певний вид лактобактерій.

Е296 — яблучна кислота, в природі вона є у недостиглих яблуках, винограді, горобині, барбарисі, малині.

словом, як на мене, то краще просто не їсти консервів і буде менше мороки. і крім того, варто пам'ятати ще про таке:

1)про те, що консерви - це не дуже здорова їжа, чули всі. але чому так? речовини-консерванти, які додають туди, мусять пригнічувати розвиток шкідливих бактерій і запобігати процесам бродіння. але часто ці консерванти пригнічують і корисні бактерії - тому свіжий помідор корисніший за консервований.

2) сіль. побутує думка, що звичайній людині треба/можна на день з'їдати десь півчайної або чайну ложку солі - це норма на досолювання продуктів + є ще та сіль, яка вже міститься у їжі. тобто разом плюс-мінус 15-20 грам. сіль часто використовують як консервант, і її передоз точно не корисний - особливо для тих, хто має проблеми з серцем і нирками.

3)тара. добре, коли вона скляна. якщо купуєте консерву у жерстянці, перекладіть її краще одразу у скляну тару і не матимете проблем - матеріал банки не взаємодіятиме з продуктами і не псуватиме їх.

фактично на початку року я написала оцей запис. із тих часів (майже два місяці, ага))) страшенно багато змінилось - не знаю, що так на мене вплинуло, але якось можливості знайомитись і переставати бути соціопатом посипались як з неба, просто лови. і життя геть змінилось, я стала відкритішою. постійно згадую, як на Новий рік дзвонила мені хресна вітати і сказала, що "це наш з тобою рік, рік Змії, тому все буде вдаватись" чи якось так. я тоді на ці слова не звернула уваги, бо не вірю в таке. але рік справді хороший, і я собі це щоразу тепер кажу, коли сумніваюсь, чи все буде добре. буде. не через рік Змії, а просто є впевненість, що по-іншому бути не може.

тому дуже тішусь, що розвіртуалилась-познайомилась цьогоріч з багатьма класними людьми: catherine_og7, duvo_barvinkove, fabula_ameli, forko, lilya_lilac, marisa_t, myrko_galizien, vichno_zakohana, zoriana87 (надіюсь, нікого не забула)). і це ще не кінець, бо це тільки початок)) і серед вас, повторюсь, є багато тих, з ким би я хотіла познайомитися вживу) навіть читати ваші журнали тоді стає якось цікавіше, коли знаєш людину)

це таке собі моральне завдання на цей рік: розширювати коло спілкування. і не забувати про вже давно дорогих мені людей, які чомусь віддалились. бо з ними краще, ніж без них, як би там не було.

у мене сьогодні якийсь холіварний настрій - чи то через фізіологію, чи через холод, чи через те, шо у хаті з самого ранку гості, які мали поїхати ще в першій дня, а добре, якшо завтра в першій поїдуть - Київ занесло снігом і звідти не може виїхати їх автобус. а ще я сьогодні вчергове зіткнулась з непривітними працівниками сфери торгівлі. і можу з чистою совістю написати, шо ненавиджу продавців магазину "Перлина" на Коперніка і продавця відділу ниток для в'язання з магазинчика на Грушевського. я розумію, може їх не влаштовує робота, в житті негаразди і теде, але не можна завжди бути у поганому настрої і поводити себе з клієнтами настільки високомірно, як це роблять вони. я, може, і не виглядаю на людину, яка гарно шарить у в'язанні і даю тупі питання, але блін - вони стоять за прилавком, шоб мені допомагати, а не наїжджати. такоє. словом, можете мені тут в коментах написати, кого зі сфери торгівлі ненавидите ви, зробим одночасний сеанс ненависті, гг)) до теми картінка: це я, коли заходжу у вищеперелічені магазини, найожена і готова до атаки, але не атакую. поки що)

книжки минулого разу я роздала всі, тож цього разу роздаю косметику. все нове і некористоване, за винятком лаків для нігтів (їх я по разу спробувала). все це подаровані речі, якими я просто не користуюсь, бо маю шось інше або взагалі не маю потреби.

( подробиці )

майже кожного ранку ми бігаємо на стадіоні (якшо погода дозволяє). за місяць візуально "перезнайомились" з усіма, хто бігає в такий же час, як ми.
є хлопчик-дівчинка, все-таки хлопець, але його стать ми перші кілька разів не могли визначити)
є дві жінки - мама і дочка, років 65 і 45 приблизно. кожного ранку роблять "привітання сонцю" і всякі йогоподібні вправи. російськомовні. шо я помітила - те, шо переважно російськомовні жінки на стадіоні намагаються шось робити зі своїм тілом. українською говорила тільки одна з тих, кого ми бачили.
є три такси з господарями.
є чоловік, який дихає, як Дарт Вейдер.
є кілька таких же парочок, як ми, але вони з'являються неперіодично. хоча, може, бігають в інший час.
є дядько, який ковиляє навколо стадіону круги, мабуть, розпрацьовує ногу.
є ще кілька змінних персонажів, які то зникають, то знову вигулькують.
навіть однокурсницю свою там два рази бачила, світ тісний)
такий собі мікросоціум, до декого навіть привітатись іноді хочеться)) я впевнена, вони нас теж впізнають. і хоч пропуск у ту спільноту дуже легко насправді отримати, але скажу вам - значно приємніше приходити зранку на стадіон і бачити, шо там всі "свої", а не купа лєвого люду. хоча, перші рази ми теж були лєвими. але поки шо ці ранкові пробіжки настільки кайфові - і в плані фізичному, і у психологічному (бо бачитись двічі на день з коханим значно приємніше), шо припиняти їх ніхто не збирається)

Таким був  девіз мого босоногого дитинства. Цю фразу я запам'ятала після кількаразового виявлення мамою залишків супу в раковині умивальника, куди я його виливала, і невиявлення цукерок, які я тягала тихцем від неї. Ше в моєму дитинстві був прекрасний фільм,  правда не пам'ятаю, як він називався. Це була якась типу піонерська сага. Там малий не хотів їсти манку, відкрив кватирку і вилив кашу з 9 поверху. Через півгодини до них додому прийшов дядечко з усією тією манкою на голові. Мораль сєй басні: "Все тайное становится явным". Відтоді я виливала суп в унітаз і ретельно його спускала.
Але суть не в цьому. А в тому, що всьо тайноє, як не старайся, все таки становіцца явним. Якщо не людям, то бодай тому, хто десь там нагорі заправляє механізмами долі. І будь-яка западлянка, яку ти робиш іншим, повертається до тебе, іноді в набагато гіршому вигляді і у значно більшій кількості. І тут уже не змиєш залишки супу в унітаз, бо  ведеться відеоспостереження ми під постійним контролем. Так шо варто починати чистити карму і думати, шо і як я маю робити. Й лягати, врешті-решт, спати, бо завтра знов буду розказувати батькам, як я усєрдно вчилась до 3 ночі))