Mar. 7th, 2009
(no subject)
Mar. 7th, 2009 09:21 pmсьогодні було файно) хоч і занадто сніжно) до цього "файно" причетні такі казкові жж-юзери, як
zventa_cventana та
burlakko, а саме хвея Віка, яка діставала з чарівної скриньки подарунки і малювала абстрактну красу і чайних справ майстер Богдан)))) хорошого настрою начаклувала чи радше намуркотіла
bila_kishka, яка привезла мені з Кийова файну музичку))) ииииии)))дяки вам)
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
Є скільки різних міст, в яких я би хотіла жити - кожне місто ставало атмосферним, коли пов'язувалось з певною епохою.
Чікаго та Нью-Йорк в епоху, коли почали грати джєєзз, щоб слухати Сінатру і Глена Міллера, щоб балдіти від Армстронга і Чарльза...
Стокгольм - в дитинстві, щоб шукати десь поміж дахів Карлсона, і уявляти собі країну туманів, холодного моря такою, як її описує Туве Янсон в одній чудовій книжечці новел, бо написала вона не лише Мумі-тролів) А ще шукати поміж постатей в сірих плащах і з чорною парасолею-зонтом Інгмара Берґмана, який губиться десь в натовпі.
Париж - на початку ХХ століття. Хемінгуей, Кортасар, Ремарк, Фіцджеральд - принаймні всі вони описували його таааакккк.... "Клозері де Ліла", літературна кнайпа, де можна було практично постійно зустріти когось з письменницької братії, Тріумфальна арка, огорнута туманом, мода тих часів, я від неї просто млію, і якась така невловима харизма початку століття й письменників втраченого покоління...
Відень - коли класична музика була в повному розквіті - Ференц Ліст, Шуберт, Гайдн, Штраус... хотілося би глянути на те все зсередини.
Насамкінець Львів довоєнний. Особливий шарм довоєнного Львова. Здається, ніколи не було у цьому місті скільки мистецької еліти одночасно. та й Львів поствоєнний, бунтарський, 70 і 80-ті, важкі часи, але і тоді мені б хотілось пожити.
Список можна продовжувати. Бо кожного разу, читаючи про шось, я буду думати, яким атмосферним для мене могло б стати це місто у той час. Але найбільшою пристрастю залишатиметься Львів. Хай би там що.
Може ви теж хочете жити не в своєму часі?)
Чікаго та Нью-Йорк в епоху, коли почали грати джєєзз, щоб слухати Сінатру і Глена Міллера, щоб балдіти від Армстронга і Чарльза...
Стокгольм - в дитинстві, щоб шукати десь поміж дахів Карлсона, і уявляти собі країну туманів, холодного моря такою, як її описує Туве Янсон в одній чудовій книжечці новел, бо написала вона не лише Мумі-тролів) А ще шукати поміж постатей в сірих плащах і з чорною парасолею-зонтом Інгмара Берґмана, який губиться десь в натовпі.
Париж - на початку ХХ століття. Хемінгуей, Кортасар, Ремарк, Фіцджеральд - принаймні всі вони описували його таааакккк.... "Клозері де Ліла", літературна кнайпа, де можна було практично постійно зустріти когось з письменницької братії, Тріумфальна арка, огорнута туманом, мода тих часів, я від неї просто млію, і якась така невловима харизма початку століття й письменників втраченого покоління...
Відень - коли класична музика була в повному розквіті - Ференц Ліст, Шуберт, Гайдн, Штраус... хотілося би глянути на те все зсередини.
Насамкінець Львів довоєнний. Особливий шарм довоєнного Львова. Здається, ніколи не було у цьому місті скільки мистецької еліти одночасно. та й Львів поствоєнний, бунтарський, 70 і 80-ті, важкі часи, але і тоді мені б хотілось пожити.
Список можна продовжувати. Бо кожного разу, читаючи про шось, я буду думати, яким атмосферним для мене могло б стати це місто у той час. Але найбільшою пристрастю залишатиметься Львів. Хай би там що.
Може ви теж хочете жити не в своєму часі?)