(no subject)

блін, а як так задуматись, дофіга речей тримають мене у цьому місті.
я не можу одного ранку встати і заявити собі, шо їду. кидаю універ на місяць чи на два, а може й більше, залишаю вдома телефон, і разом з ним багато іншого, залишаю інтернет, залишаю людей, залишаю мозги свої закумпарені тут, а їду туди. знаю навіть куди. взяти треба тільки фотік. і плеєр. хоча нє. нафіга? але ж, блін, хіба не фак - це все МОЄ життя, причому його позитивна сторона, наскільки позитивна, шо я не можу отак просто на неї забити великий болт? бо універ, бо батьки, бо ше купа всякого, на шо варто зважати. бо, блін, навіть у тому немає жодної свободи. по суті, свободи немає ні в чому зараз (маю на увазі себе). скрізь якісь зобов'язання, скрізь якісь "але". і здається, ніби все це йде мені лише на користь - вчуся, шось роблю, спілкуюсь з кимось. але якшо захочу це все різко змінити, якшо набридне - я не зможу просто так усе кинути. воно мене тримає. і це капець.

(no subject)

йога, йога, йогаааа, аааа, це такий кайф!!! блін, це супер, хочу тепер ходити на йогу. але прийдеця відкласти на осінь:( хтось знає де у Львіві можна на йогу записаццо? і ще кусок бушидо, 5-хвилинна розминка - але чось так кльово, мммм, дає круту розтяжку. завтра буде крєпатурка))))