
анотації - це зло, зло! вони постійно впадають в крайнощі: або описують перших 20-30 сторінок книжки, акцентуючи увагу зовсім не на тому, про шо книжка,або спойлять. прочитала за сьогоднішню ніч-ранок Стругацьких "Готель "Біля загиблого альпініста" і якби не анотація, то може б для мене головна інтрига книжки розкрилась в самому кінці, як то мало бути за задумом, а не десь посередині, коли мої очі натрапили на анотацію. в анотації пише таке: "в книгу вошли две повести известных советских писателей-фантастов, объединенные столь популярной ныне темой - возможностью контакта с внеземными цивилизациями" (крім "Готеля" там ще є вже прочитаний "Пікнік на узбіччі"). агрх! зіпсували мені насолоду від детективної історії. хоча, насправді кінець й так вийшов дешо розмитим і зіпсованим, тема фантастики повністю не розкрита. але все одно - я люблю детективи, написані фантастами. Бредбері і Лем, тепер ще й Стругацькі) трохи розрядки не завадить)
тим більше, це один з найбільш кльових класичних детективних сюжетів - дія відбувається у закритому просторі, гірському готелі, в'їзд до якого завалило лавиною і нема зв'язку із зовнішнім світом. чимось нагадало "Сяйво" Кінга.
а взагалі, якшо ше до теми книжок і зла, то передмови, в яких розкривається символіка-фішки-сюжетні ходи книги - теж злооо! всі передмови для мене стають післямовами. інакше кайф зникає взагалі.