рукописи не горять, а харди летять

часом (от як сьогодні) мене дратує те, шо на жоден із електронних носіїв інфи не можна покластись 100-відсотково. сайт прикриють, комп полетить навічно у вирій, диск поцарапається, хард заглючить або полетить у вирій разом з компом. чисто теоретично, звісно, але ніхто мені не гарантує, шо все моє добро не щезне. і кілька копій можуть не врятувати справи (паніку я люблю гнати, еге ж). тому універсальним може бути папір і тільки папір. якшо я сама його не знищу і гарно заховаю, то матиму хоч якусь гарантію. землетруси, цунамі та інші катаклізми до уваги не беремо:)

але якшо колись зникне все, шо нажито непосільним трудом копання в інтернетрях, залишається надіятись тільки на вічний гугл і силу моєї пам'яті, бо до перенесення всього на папір я навряд чи дійду.

а взагалі, правильно буде навчитись нарешті відсіювати процентів 90 з того, шо мені здається цікавим, потрібним, важливим, цінним у майбутньому. зазвичай це майбутнє не настає. і навіть те, шо потрібне зараз, здебільшого насправді і не потрібне. скільки речей у доінтеретну епоху мені були недоступні, і нічо, якось жила без мільйону схем для в'язання і списку письменників-сюрреалістів. а справді важливі речі можна і переписати, головне їх викристалізувати з того всього болота інформації.