постподорожнє

не можна, не можна повертатись із подорожей так завидна - бо подорож уже закінчилась, а ти все ще думками там, у ній. а треба бути тут, вдома. хоч бери і лягай спати в шостій вечора)) вихідні були майже прекрасні, так!
зате можна нарешті ввімкнути Мертвого півня - усю дорогу ним марила, настав його час.

мандрівка до Гуркала

вибралися ми, значить, вчора, подивитись на водоспад Гуркало, поспати у наметі вперше цьогоріч, та ше й під шум води (дуже люблю так спати), ну і просто відпочити. маршрут дуже простий і геть негірський - Верхнє Синьовидне-Корчин-Гуркало. на самому початку маршруту настрій трохи підіпсували місцеві синьовиднівські дядьки, які у агресивній формі переконували нас, шо не треба нам пішки, та ше й полями до Корчина, типу ми вже зовсім тойво. краще маршруткою або у гіршому випадку пішки трасою. причому про водоспад у Корчині й не чули. хто зна, може він не такий вже й відомий, але мене завжди дивувала така вузьколобість, коли люди живуть поблизу чогось і навіть не знають про це.
та дорогу полями ми таки знайшли ^_^. довго сумнівались, чи йдемо у правильному напрямі, аж поки не вийшли до асфальтівки на Корчин. але це був лише перший етап глобального змагання з світобудовою, яка любить посилати нас не туди)))


( так ми добре собі йшли... )