RAINcarnation

http://lviv-online.com/ua/events/sport/bezkoshtovne-zanyattya-z-johy-na-pryrodi/
ану, раптом хто хоче скласти мені компанію? може тоді я не зможу відмазатись і схалявити (хоч не факт))

Джулія Кемерон от каже, шо треба іноді тішити свого внутрішнього художника. я вирішила так і зробити й купила дві прекрасні речі:


може, з появою альбому для ескізів мій внутрішній художник таки вилізе назовні і почне малювати акварелі) та ше й альбому з Клімтом - там ще були з Моне, я довго сумнівалась, але Клімт таки переважив) ну а дирокол - це такий собі гендерний компроміс, не змогла втриматися, просто не змогла..)

стаття на Inspired виконала свою безпосередню місію - надихнула створити вішліст творчої людини, до яких я себе скромно відношу. бо одноразово куплені речі, такі, скажімо, як ровер чи нове крісло до комп'ютерного столу - це добре, але такий вішліст радше для мене самої, все дбайливо записується у блокнот і потроху виконується.

а є витратні матеріали для творчості, які завжди потрібні й порадують мене у будь-якому випадку. вони можуть стати хорошим подарунком, якшо хтось раптом хоче мені таку приємність зробити *невинно кліпає очима, ні на шо не натякає*. про них я і напишу, а заодно ( покажу:) )

останнім часом вечеряю переважно салатами. головні критерії - шоб смачно, корисно, без майонезу. а калорії не рахую (надіюсь, ніколи і не буду над тим заморочуватись))

найулюбленіший - спрощений варіант грецького: бринза, солодкий перець, помідор (за наявності), салат (отой шо зелений), олія, сіль за смаком, але бринза і так дуже солона. це мій бест вже давно.

а ось недавно мама теж робила прикольний: варений буряк, апельсин, голландський сир, хрін, цибуля порей і заправити це все сметаною. але це на любителя - хоч смак мені дуже сподобався) ну і класичний певно, то буряк+чорнослив+родзинки і олія - ням) взагалі, люблю варений буряк, він і сам по собі смачний)

тепер ваша черга, напишіть мені якийсь смачний рецепт, м?  ^_^

шукаю книжку "Земельне право", автор - Корнєєв. відкуплю-орендую на тривалий термін (півроку).

з тою хляпою на вулиці зрозуміла, шо тре шукати якогось весняно-осіннього взуття, бо то торба. хочу шось а-ля Тімберленди, отакі, але фірма не принципова - головне отакого типу підошва, шоб можна було скакати по калюжах. цікавить, може хтось у Львові шось подібне десь бачив? стоки, магазини і т.п.? ну і по брендах теж приймаються поради, бо я повний чайник)

нагуглила ще якусь групу в контакті з Тімберлендами за 555 грн. не можу розібратись, яка ціна для них нормальна, але виглядає підозріло. чи я помиляюсь? хто може роз'яснити?
п.с.онлайн-шопінг не цікавить, мушу міряти взуття, бо маю специфічний середній розмір і не завжди вгадую.

книжки минулого разу я роздала всі, тож цього разу роздаю косметику. все нове і некористоване, за винятком лаків для нігтів (їх я по разу спробувала). все це подаровані речі, якими я просто не користуюсь, бо маю шось інше або взагалі не маю потреби.

( подробиці )

у січні в мене було багато часу для фільмів. головним чином тому, шо багато часу я шось хендмейдила і паралельно дивилась-слухала фільми. про деякі з них уже писала, про про решту вирішила зробити загальний пост, хай враження не забуваються. та й підсумовувати кінорік потім буде легше)


1. Julie and Julia /Джулі і Джулія/ - вдруге дивилась цей фільм, випадково натрапила на ТВ. ну шо я можу сказати - я його люблю десь так само, як Бріджит Джонс)) чудові ліки від хандри і просто хороший "дівчачий" фільм

2.Notes on a Scandal /Скандальний щоденник/ - хороша психологічна драма про те, як одні люди псують життя іншим людям через озлобленість і самотність. по відгуках знаю, шо ставлення до цього фільму неоднозначне, але мені сподобалось. крім того, візуально там дуже приємна Кейт Бланшетт, а в акторському плані - Джуді Денч.

3. Flickan som lekte med elden і Luftslottet som sprängdes /Дівчина, яка грала з вогнем і Дівчина, яка підривала повітряні замки/ - дочитала Ларссона і взялась за фільми. перший бачила ще раніше і склалось враження, шо як екранізація він ліпший, ніж американський. тому здивуванням для мене було, настільки режисери у 2 і 3 фільмі відійшли від сюжету книги - багатьох деталей просто нема. але це виправдано, зважаючи, скільки у книгах другорядних деталей - наприклад, опис квартири Лісбет Саландер і як вона її купувала. загалом фільми сподобались, якось приємніше мені дивитися на екрані на Нумі Рапас, ніж на Руні Мара.

4. Never Let Me Go /Не відпускай мене/ - прочитала книжку-подивилась фільм. навіть не знаю, шо й казати про фільм - він якийсь рівний з книжкою, хоч багато чого пропущено, але загалом настрій безвиході, як у книжці, створено. і мене майже не нервувала Кері Маліган, яка після An Education трохи дратувала.

5.Last Night /Минулої ночі в Нью-Йорку /- хороше кіно про ревнощі, про те, які дівчата бувають істєрічки і шо з того в резутаті може вийти. треба приписувати його по рецепту тим, хто страждає від невмотивованих ревнощів.
6. Cloud Atlas /Хмарний атлас/ - не сподобався мені взагалі, навіть розчарував. ідея реінкарнації головним чином передана гримом акторів - і це якось неправильно. не знаю, як описував це Мітчелл у книзі, але бажання її прочитати геть не виникло.

7. Star Trek /Зоряний шлях/ - оо, яка я була задоволена, шо не добралась до цього кіна раніше) серіали навряд чи дивитимусь, а от нові фільми на цю тему - залюбки. люблю фантастику, люблю іноді розслабитись і не дивитись психологічних кін. якраз для таких випадків і є фільми про інші світи. чекаю травня і другого фільму)

8.To Rome with Love /Римські пригоди/ - здається, Вуді Аллена буває забагато. і від легкості його фільмів утомлюєшся. а може, це кіно не сподобалось мені тому, шо в дечому воно переступило межу абсурду - маю на увазі ідею вивезти співака у душі на сцену оперного театру. трошки перегнув палку Вуді. напевно таке враження створюється ще й тому, що у "Опівночі у Парижі" фактично той же сюжет - герой зустрічається з мрією, потрапляє у світ своїх бажань. і якщо один такий сюжет я ше в змозі витримати, то нагромадження - не зовсім. хоч об'єктивно кіно його шанувальникам мало би сподобатися - та й я люблю шось подібне, але не склалось цього разу.

9. Marie Antoinette/Марія-Антуанетта/ - не знаю, що я очікувала від цього фільму, але напевне не того, що там було. а було там життя королеви Франції у стилі сучасних американських підлітків. ця стилізація насправді заворожує, дивує поєднання непоєднуваного. суто у візуальному плані кіно - хороше. а от пошуками його ідеї я якось і не сильно займалася.

10. The Perks of Being a Wallflower /Добре бути тихонею/ - фільм подивилась уже в лютому, але запишу ще сюди. спочатку мені не подобалось, нагадувало старі американські фільми про підлітка, якого у школі не приймають у жодну компанію. а потім взяло і сподобалось - кілька хороших сцен, атмосфера дружньої компанії, якої особисто в мене ніколи не було, а завжди хотілось, чудовий Езра Міллер у ролі гея, якого він дуже класно зіграв - ні граму вульгарності. кіно настроєве, хоч місцями плутане і якесь, мгм, неправильне.

такий парадокс: я, людина, яка ніколи не рвалася на Схід, не марила Індією, не хотіла побачити азіатські країни, зачитуюсь азіатськими книгами. з останнього - Халед Хоссейні і його "The Kite runner", він же "Бегущий за ветром".  Хоссейні один із тих, хто вражає, але на жаль перше врАження від вражАння сильніше за всі наступні.

після того, як я прочитала "А Thousand Splendid Suns" ("Тысяча сияющих солнц"), Афганістан став чимось зовсім іншим, ніж просто місцем на карті. ти читаєш, співчуваєш головним героям, вникаєш у історію, яка вміло переплетена з життям героїв, і не можеш повірити, як, ну як у таких умовах взагалі можна жити?? а афганці жили, і здається, основний секрет у фразі з "The Kite runner":  "Дело в том, что вы, афганцы… такие беспечные". і ше чим більше мучать народ, тим він живучіший.

але прочитавши другу (а за хронологією виходу - першу) книгу Хоссейні, я зрозуміла, шо вразила вона мене не настільки. історія таки менш "сльозогінна", з реаліями афганського життя я познайомилась у попередній (дія обох книг відбувається на тлі совєцького вторгнення, громадянської війни, влади талібів). та й, напевно, доля жінки якось ближча мені, аніж чоловікова, який у дитинстві "біг за вітром", "плив за течією" і потім усе життя розкаювався через це. взагалі, таке враження, шо Хоссейні вирішив зробити "чоловічу" і "жіночу" книги, "жіноча" з погляду емоційного впливу видалась мені сильнішою.

 тільки один момент у "The Kite runner" залишився незрозумілим. коли Амір десь на початках книжки каже, шо востаннє бачив усмішку Хасана перед змаганням повітряних зміїв, а потім - аж на могильному фото. де цей момент з могильним фото? він був, я шось пропустила?

а як підсумок - від таких книг задоволення колосальне, бо голова не пустує, а думає, ти "подорожчуєш" до інших країн і відчуваєш себе іншою людиною, переживаєш, сумуєш, злишся, смієшся, але не є байдужим. проживаєш більше. за це ціную книжки, отакі книжки особливо

і питання: фільм "The Kite runner" хтось бачив, вартує?

за підсумками попереднього посту першим і єдиним, хто вгадав правильну відповідь, був myrko_galizien, комент якого я одразу ж заскрінила, ггг)) не знаю, як йому це вдалось, але свій плюсик він отримав, вітаю))
отже правильна відповідь - номер 3. об'єктивно це фото не найкраще серед усіх, але вибрала я його тому, шо десь дві третіх усієї фотки займають гори - чомусь це притягує. об'єктивно найкращим, як на мене, є номер 1. найбільш притягуюче фото - номер 4, на нього можна дивитись дооовго - шось є у ньому таке гіпнотичне. 2 і 5 - фото, які на робочому столі створюють настрій дороги і ніби кличуть до гір. номер 6 привабив мене,ммм, виглядом цих гір - у когось колись прочитала порівняння, шо гори виглядають як плюшеві (йшлося про інші, але і під ці пасує). 
і всі ці фото побувають у мене на робочому столі - спеціально зберегла, шоб чергувати))
1                                                             2                                                              3

4                                                             5                                                              6


виявилось, це весело) тому, думаю, колись треба буде зробити подібну гру з призами - коли придумаю, якими саме)