RAINcarnation

іноді до нас це доходить - речі, які здаються банальними і такими заїждженими, фрази, які здаються пустими словами. от наприклад те, що в житті найголовніше здоров'я. такими словами нам часто їздять по вухах, ми їх через ті ж вуха пропускаємо. але коли ти бачиш людину, яка ніколи не зможе дізнатись, шо таке бути здоровим - хай там з поганим зором, простудженим горлом чи жахливим кашлем, коли ти бачиш людину, яка ніколи не зможе нормально ходити, бачити чи  чути, тільки тоді до твого мозку доходить розуміння, яку розкіш ти маєш від народження, причім абсолютно безкоштовно (якшо це слово можна вжити в цьому контексті), чим ти володієш і за шо тобі треба бути вдячним. бо ти маєш здоров'я. а хтось його не має. радій, тішся. розумій, шо твої буденні проблеми, батьки-проблеми з хлопцями чи дівчатами-робота чи навчання - все це ФІГНЯ, бо ти здоровий. вибачте. якшо я дійсно їжджу вам по вухах, але мене це сьогодні зачепило - в мене в будинку живе хлопчик, хворий на ДЦП, кожного дня я бачу його з батьками - вони гуляють навколо дому, йому важко вдається кожен крок, він погано говорить. і я розумію, шо я, блін, я така дурна, шо не ціную свого здоров'я. бо його могло б не бути. і ви - теж над цим подумайте...